 Дві гривні -- саме такого тарифу домагаються нині від влади носівські перевізники -- водії маршрутних таксі. Поки що ця пропозиція на стадії обговорення, однак підприємці налаштовані доволі рішуче. Найпершим та найголовнішим аргументом щодо цього кроку залишається те, що, за словами самих приватних підприємців теперішній тариф -- гривня п’ятдесят копійок -- діє з 2008 року, а відтоді багато що змінилося, і найперше -- подорожчало пальне та запчастини. Найрадикальніші з водіїв маршрутних таксі навіть заявляли, що в разі невиконання цих вимог вони будуть змушені влаштовувати акції протесту. Що ж, до подібних заяв від перевізників носівчанам не звикати. Не став винятком і нинішній похід представників перевізників Віталія Нечеса, Валентина Оксимця та Ігоря Мархая до мерії з ультимативними вимогами негайної зміни діючих тарифів. Прийшли не з порожніми руками -- подали на розгляд міського голови власні розрахунки нових тарифів з урахуванням зростання собівартості перевезення пасажирів у зв’язку зі зміною цінової ситуації на ринку палива, технічного обслуговування та утримання автотранспорту. На словах ще й вкотре дорікнули владі про відсутність компенсаційних виплат на перевезення ними пільгових категорій населення та нагадали про те, що учнів молодших класів до школи та гімназії перевізники таки возять безкоштовно... За подібним до нинішнього сценарієм відбувалося й попередні підвищення ними вартості проїзду у міських маршрутних «газельках», починаючи від п’ятидесяти, семи десяти п’яти копійок й до півтори гривні (до речі, офіційно не затверджених ще й до сьогодні). Справді, життя не стоїть на місці. Більше того, мчить вперед та ще й весь час дорожчає. Тож однозначно, що від підвищення тарифів, зокрема, й на фоні зростання роздрібних цін у магазинах, вартості побутових та інших послуг при нашій абсолютно некерованій та фінансово розхристаній економіці не обійтися. Нелегко нині всім. І хоч кожен виживає, як може, втім, і «бити навідліг» за відсутності у державі бодай якогось бюджету -- так званої «народної, суспільної кишені», з якої нині «годується» левова частка носівчан -- вчителів, медиків, працівників державних організацій та установ, які щоранку поспішають на автобусну зупинку (багато хто зі своїми дітьми-школярами) та ввечері повертаються додому -- погодьтеся, також не зовсім порядно. Знову ж таки, самі перевізники дуже добре знають, що подібні речі зазвичай робляться цивілізовано, у відповідності з нормами Закону. У якому пишеться, що регулювати зміну тарифів та встановлювати вартість проїзду в міському транспорті має держава. Тож хотілося б міському голові Олександру Балінцю задовольнити вимоги перевізників чи ні, при розгляді цього важливого питання він насамперед має керуватися літерою закону. Зокрема, й зареєстрованим у Міністерстві юстиції порядком формування тарифів на автопасажирські перевезення. До того вже узгодженим, зокрема, й з результатами громадських слухань або ж викладеними у місцевій пресі. Знову ж таки, представивши широкому загалу, а того дня крім міського голови з представниками перевізників зустрічалися заступники голови райдержадміністрації Людмила Кириченко та Андрій Перевера, спеціаліст управління економіки РДА Катерина Малашенко, запрошувалися й представники засобів масової інформації, перевізники якраз і мали б дати спеціалістам та компетентним фахівцям у цій справі час на опрацювання, обґрунтування та узгодження запропонованих ними нових тарифів. Провівши його, зокрема, з урахуванням не лише інфляції, пов’язаної з ціною на споживчі продукти, а й розрахунком довжини маршруту, витрат бензину та зростання його вартості тощо. У результаті досить таки напруженої для представників обох сторін розмови консенсусу у вирішенні цього важливого для міста питання було досягнуто. Тимчасово. Доки економісти займаються розробкою нових тарифів та узгоджують їх з розробленими перевізниками, останні урочисто пообіцяли возити людей за старими розцінками. Щоправда, із затвердженням нових просили довго не зволікати, інакше знову пообіцяли вдатися до ними перевірених й, на жаль, вже випробуваних на пасажирах непопулярних заходів… Натомість зі зміною вартості проїзду у маршрутних таксі проблеми транспортного забезпечення пасажирів навряд чи закінчуються. Існує ще ціла низка питань, вирішення яких можливе лише за умови забезпечення консолідованої співпраці та співпадання спільності інтересів влади і підприємців-перевізників. Причому йдеться про елементарне -- хоч би й дотримання ними своїх договірних, посадових зобов’язань. Скажімо, скільки вже говорено-переговорено носівчанами про дотримання водіями маршруток інтервалу руху (не кажучи про дотримання згідно з ліцензуванням графіків руху) -- все марно. Водії продовжують возити пасажирів «під електричку». Тож потрапивши «у вікно» між столичними чи ніжинськими електропотягами, школярам, вчителям та іншим пасажирам можна по сорок-шістдесят хвилин чекати, щоб дістатися з вокзалу до центру міста чи навпаки. З іншого боку, далі обивательських розмов не йдуть справи по впорядкуванню автомобільної стоянки на залізничному вокзалі й тільки Божа поміч та посилена уважність перехожих та водіїв приватних маршруток та приміських автобусів поки що не призвели до нещастя. А тут ще й комунальники та дорожники своїх «п’ять копійок» додають -- видно Богу й людям, у якому стані сьогодні перебувають наші дороги, а надто -- зупинки. Днями виходячи вранці з переповненої маршрутки у центрі міста, жінка послизнулась на заледенілих вибоїнах та зламала ногу. Кого винуватити? Владу? Перевізників? Комунальників? Поки що питання залишається відкритим. Принаймні, до введення нових тарифів, котрі, безсумнівно, на частину цих запитань обов’язково знайдуть бодай якусь відповідь. Чи, може, як завжди -- «стрілочників»… К. МИХАЙЛЕНКО.
|
