 Добіг до кінця останній Масляний тиждень. Й хоч в Україні цього року він пройшов під знаком постпрезидентських перегонів, для основної маси населення він все одно залишався прощеним. Бо відгулявши на Масляній по повній, весело та гучно, вже назавтра наставав найдовший та найсуворіший Великий піст. Зустрічали його, розуміючи, що наступні понад сорок днів духовності та очищення душі - то радше милість Божа, а не повинність. Це час прощення тих, хто нас образив і прохання пробачити нас до тих, хто поруч, за завдані неприємності. Бо ж якщо є в душі негатив, образи на когось, важко буде витримати таке випробування. Недарма ж говориться, що до посту треба налаштуватися внутрішньо, замислившись над своїми вчинками, а ще - спробувати утриматися від гніву, ненависті, заздрощів та поганих слів. Озирнімося навколо й подбаймо про тих, кому потрібна допомога і милосердя - і будьмо сильними. Втім, це - сьогодні. А минулої суботи у Носівці відзначали Масляну. Ззакликали весняну Ладу та не зважаючи на чималі снігові намети й рвучкий холодний вітер вже святкували перемогу сил світла й тепла над силами холоду з чарами суворої зимової Морени. На жаль, так склалося, що востаннє подібне театралізоване язичницько-християнське дійство у нас відбувалося, мабуть, років з десять-п’ятнадцять тому. Тож і напередодні дізнавшись про влаштування проводів зими у міському парку, багато хто з носівчан поставився до цієї приємної новини з неабияким скептицизмом та недовірою. А дарма. Бо свято, хоч і не надто велелюдне, а таки й справді вийшло на славу. Варто було б лише бачити, якою непідробною радістю та щастям світилися оченята дітлахів, коли вони з вереском та гамором спускалися з льодової гірки. А скільки було бажаючих хлопчаків помірятися вправністю та вмінням, щоб утриматися за поручні саморобної санної каруселі. Вдячні були батьки малих носівчан і господарям гривастих, котрі не відмовили малечі у задоволенні з вітерцем промчати центром міста на прикрашених квітами та яскравими стрічками санах. Втім, дитячі пустощі та розваги були не єдиним, заради чого таки варто було того дня поспішити до міського парку. Адже й дорослі при бажання могли спробувати себе в силі. Наприклад, залізти на стовпа, щоб дістати собі подарунок на згадку про це свято - якщо вже й не набір посуду, то принаймні хоча б в’язку бубликів чи пляшку горілки. А яка ж бо Масляна без щедрого частування. Найсмачніші млинці в році готують саме зараз. Тож неабияк користувалися популярністю вареники з сиром, з маком, приправлені маслом та сметаною, млинці з медом та вишнями, смачна юшка. Про все це потурбувалися організатори дійства - щедрі господині з районного відділу культури разом з працівниками центральної бібліотеки, запрошуючи кожного скуштувати головної обрядової страви. Звичайно, не обійшлося й без отого дечого міцнішого за чай та каву, та ще й домашнього виготовлення, котре зазвичай у таких випадках має додавати святкового настрою. І все ж головне дійство відбувалося на сцені, де після привітання носівчан зі святом від міського голови Олександра Балінця відбувалося справжнє театралізоване дійство -- з «ніжковими заговинами» та «справлянням колодки», «частуванням зятя тещею» й навпаки, прощанням з Зимою. Своїми пісенними та співочими талантами з присутніми ділилися учасники хору районного будинку культури та ансамблю «Полісяни», аматори жіночого ансамблю «Любавонька» Мринського будинку культури, виконавці сучасних українських пісень, юні танцюристи з районної школи мистецтв. А завершилося загальноміське святкування Масляної спаленням опудала Зими, що символізувало собою завершення володарювання сніжної пори року. Мабуть, і доречно, бо так вже набридли нам усі ці тріскучі морози, снігові замети, суцільні проблеми з нерозчищеними вулицями та слизькими тротуарами. А так хочеться світла й тепла, бо вже так скучили за тими добрими та хорошими змінами, які зазвичай вносить у наше життя, наші душі та серця красуня Весна… К.МИХАЙЛЕНКО.
|
