КАЗКА

 Як лісовичок та його друзі воятували ліс.

Жив-був лісовичок. Самий справжній, але сучасний. Носив шорти і бейсболку зі значком « Greenpeace ». Полюбляв хрускотіти горішками і цукерками. Його хрускіт було чути від першої берези до останнього пенька. Тому його звали Хрум-Хрум. Він навіть знявся в телевізійній рекламі батончика «Nuts», за що отримав подарунок - міні-плеєр. Лісовичок був добрий і зі всіма дружив. При зустрічі завжди вітався. А оскільки постійно хрумкав, то виходило приблизно ось так : Доброго, хр-у-м - хр-у-м, ранку, їжачок! До побачення, Бджілка, хр-у-м! Кожного ранку він обходив свої володіння, слідкував за порядком в лісі. Все було добре, але одного дня...

Треба сказати, що біля болота жила маленька, зморщена, бридка Кікімора. їй приносило втіху робити Хрум-Хруму різні капості. То квіти потопче, то кущик зламає, а то і мурашник розворушить. Темним вечором з великого міста до неї приїхав злий маг-чаклун Торнодон на чорному мерседесі. Довго горіла свіча і гриміла музика в хатинці Кікімори. Старі знайомі складали страшни-и-й план... Вранці Лісовичок, як звичайно, снідав, слухаючи свою улюблену пісню: « Червону руту - хр-у-м, хр-у-м, хр-у-м. Не шукай вечорами - хр-у-м, хр-у-м». Аж раптом піднялась тривога. Прилетіла Сорока-Ворона з біноклем на шиї і в хусточці-бандані захисного кольору. Затріскотіла-запричитала:

- Ой-ой-ой! Рятуйте! Ой-ой-ой!

- Дорога, хр-у-м, Сорока! Дорога, хр-у-м, Ворона! Що сталося?- спитав Лісовичок:

- На, візьми батончик, заспокойся, хр-у-м.

На галявину бігли, скакали, повзли стривожені лісові жителі. І застигали вони, приголомшені страшною новиною. Зашумів переляканий ліс. Злодії збираються зірвати все листя з дерев і зварити на великому кострищі в старому чарівному казані зілля - отруту. Всіх напоїти , зробить їх тихими і покірними рабами. А ліс ? Ліс загине...

Розгублені друзі довго думали-гадали, шукали порятунку. І придумали... Хрум-Хрум покличе своїх братів Ауку, Мохового і Шиша. Та з їх допомогою проженуть розбійників.

І ось настав час. Після обіду з’явилась банда. Попереду йшов товстий, поважний Торнодон, слідком за ним дріботіла Кікімора, а позаду кульгали три Анчутки. Вони несли сокири, попінки і великий казан. Вітер доносив уривки розмови: «Вау..,бакси..,круто...».

Коли ж чужинці заглибились в ліс, із кущів на мотоциклі без глушителя вилетів одягнутий байкером Шиш і закружляв навколо них. Бандити схарапудились!

Високий вихор запорошив пришельцям очі піском та сухим листям. Засліплені стали кликати один-одного. Відповідав їм з глибини лісу Аука, меломан репу. Обдуренні пішли на голоси. Моховий, який часто грав з дітьми в Козаки-Розбійники, так заплутав стежки, що чужинці на чолі з Торнодоном забрели в непролазні хащі. Бандити затремтіли від страху!!

Птахи дзьобали їх, комарі і мухи кусали, гусінь і мурашки залізали їм під одяг, кроти щипали за п’ятки, а білки стріляли з рогаток горіхами. Бандити ледве не повмирали від страху!!! Вони заплакали і почали звати маму. Зайчик крикнув: -Yes! Ми їх урили! Але добрий Лісовичок пожалів волоцюг і сказав Моховому:

- Знаєш що, брате! Давай відпустимо їх, хр-у-м!

По розплутаних стежках непрошені гості побігли, схлипуючи, геть. Вони обіцяли більше ніколи-ніколи не шкодити лісу. І тільки Торнодон мовчав. Вже в полі, повернувшись, прошепотів

заїкаючись: — Щ-че по-по-побачимо!

А тим часом на галяві вирувало свято. Ліс врятовано! Хрум-Хрум і друзі танцювали й радісно

співали:

«Ой, гоп - гопака Ми прогнали ворога!..»