Перепрошую за порівняння головної події року з улюбленим видом спорту, в якому за двадцятьма двома гравцями входять в азарт уболівальниками чи співучасниками мільйони… У чомусь, либонь, схожі вибори з футболом, у чомусь – ні. Напевне, заперечите: футбол не стомлює, у нього правила прозорі й традиційно зрозумілі, з неупереджиними переважно арбітрами. І головне – об’єднує він по-справжньому в патріотизмі нації, навіть горді європейські народи, які добровільно відмовились, інтегруючись, від основних ознак державності, а не роз’єднує… 

 Можна й далі продовжувати переконувати аргументами, зокрема, що практично аполітичне явище, яким захоплюєтеся весь світ, конкуруючи зібраннями на стадіонах хіба що з площею святого Петра в Римі під час проповіді Папи Римського, рівнозначне за духом і значимості виборам. Якщо продовжите далі порівнювати дві життєві події, переконаєтесь неодмінно, що це надзвичайно цікаво. Як для когось кросворди, для інших – гра, в якій програють чи виграють. Наразі ще із ставками, які уболівальникам-співучасникам і в сні не прийдуть.

 Та, не полишаючи футбольну тему, результат виборів нині прогнозують, наскільки приблизно-точно сучасні екзит-поли, що цьогорічні президентські вибори не стали винятком. Віктор Янукович і Юлія Тимошенко, як і передбачалось, вийшли переможцями перегонів, продовжать боротьбу за президентську посаду в невідворотному другому турі. 7 лютого – це вже точно визначене число, в якому зійдуться в супротиві діючий Прем’єр-міністр і представник опозиції. Рядками пісні, де слова «оба на полотні» не скажу, аби одні й інші симпатики відомим непересічним особистостям і політикам не образились, хоч із шановним нашим допоки Президентом не зовсім згодний, що зрідні обоє. Ось це «не зовсім» і залишає шанс для одного, в котрого надбаний за останнє пам’ятне десятиріччя позитив переважатиме позитив доробку суперників. Нічия в залік не йде.

 І, як у футболі, непросто передбачити переможця до фінального свистка, не думаю, що успішними наразі будуть і прогнози екзит-полів, успішних переважно в першому виборчому турі. Все залежить від того, хто з двох претендентів і їх команд зроблять правильні висновки з перемоги-поразки не тільки в першому турі нинішніх перегонів, а й історії попередніх виборів, збагнуть все-таки, що вибори – не гра, а життя мільйонів співвітчизників. Не уболівальників, які шукають забаву, а співучасників, що поруч зовсім не глядачами.

 Продовжуйте, як забажаєте, тему схожості виборів і футболу, але пам’ятаймо, що, як і гра, яка завжди була явищем передовим, так і вибори, додавали прогресу в суспільному розвитку і попри аполітичність спорту, незважаючи на виконувані державні гімни в честь переможців, низкою фактів можна заперечити й це, хоч наразі вони, далебі, й несуттєві. А втім, ніколи не задумувались, що мадрідський «Реал» неоднораз виходив у переможці за часи диктатури Франко, який для багатьох наших поколінь був фашистом, чи незалежно від того, хто був при владі -- диктатори чи демократичні уряди, перемагали латиноамериканські футболісти, португальська «Бенфіка».

 Зрештою, футбол – для фанатів. Я до них не належу. Хочу бачити Україну сильною, багатою, щасливою. І, провівши паралель зі спортом, утверджуюсь в головному: вибори – не гра, якщо на терезах питання з питань: «А ви хочете жити краще?»

О. НЕСТЕРЕНКО.