Святковий початок 2010-го, Різдво Христове вже з перших днів новоріччя об’єднали нас усіх у найкращих почуттях. Либонь на їх добрій хвилі і збиралися минулої суботи мешканці цукрозаводської околиці Носівки, значною мірою цукровари а представники їх родин, керівники бурякосіючих агрофірм і фермерських господарств району на зустріч з народним депутатом України Іваном Куровським. Хоч планувалася і переважним чином тематично відбулася вона як виробнича нарада з буряківниками і цукроварами, проте місцеві мешканці не змогли не використати нагоду, аби прилучитися до події.

 Вона, зрештою, стала знаковою в житті цієї великої околиці Носівки, яку зазвичай називаємо заводською. Вона свого часу була найбільш промисловою, зібравши на невеличкій площі, крім цукрозаводу, ще й хлібоприймальне підприємство, сільгосптехніку і сільгоспхімію, асфальтний завод, паливний склад і під’їзні колії розвантаження вагонів, нафтобазу, сільгосппідприємство… Переказую це попереду головного, та ще й услід, чого давно немає, аби підкреслити гостроту соціальних проблем місцевих жителів, які залишились з ними не тільки незахищеними перед складною економічною ситуацією зруйнованого виробничого комплексу, а й без роботи, як два роки тому зупинився цукрозавод й практично готувався господарями-інвесторами до вирізання на металобрухт.

 Інакше, як диким варварством, такий капіталізм по-українському не назвеш, бо наразі наша держава, втративши таким чином, вважай, половину цукроварень, закупляла торік цукор в значних обсягах у білорусів і не тільки, і його вартість зросла, вважай удвічі. 

 До речі, бурякосійна Чернігівщина в минулому столітті мала ще 12 цукрозаводів. Носівський прожив велике життя, наразі із 125-річним ювілеєм, вважався впродовж радянської доби флагманом цукрової промисловості області, щороку модернізуючи виробництво й нарощуючи потужності. 

 Носівський цукрозавод єдиний в області здійснював переробку тростинного сирцю, тобто, працюючи без міжсезоння.

 Ні для кого не секрет, що завод був не просто візитною карткою району, він давав, вважай, 90 відсотків обсягів промислового виробництва, забезпечував значну частку покриття зведеного бюджету і власних надходжень у Пенсійний фонд, давав робочі місця майже 500 носівчанам, утримував солідну соціальну інфраструктуру й вирішував низку інших соціальних програм міста й району.

 Сподіваюсь, цих коротких штрихів, аби далі не продовжувати коментувати, що означає втрата для Носівщини цукрозаводу, цілком досить. Хіба що паралельно з цим і незлічимі втрати для сільгоспвиробників, для землеробства. І це підприємство, яке збереглося за роки окупації, колишні власники прирекли до згуби…

 ТА повернемось до минулої суботи. Івана Куровського багатолюддям зустрічало подвір’я цукрозаводської школи. Грав оркестр, хлібом-сіллю зустрічали вчителі. З букетами троянд заслужена вчителька України М. С. Заболотна, завідуюча відділом освіти Н. П. Баришовець.

 --Такої зворушливої зустрічі у мене ще не було, -- зізнається пізніше народний депутат, пройнявшись схвильованістю, радісними почуттями переповненого по вінця шкільного актового залу.

 Куровський не сподівався, що виробнича нарада, про яку домовлялися з керівниками району, перейде в подію святкову для цукрозаводчан і Носівки загалом.

 Тому й розпочав із головного, розповівши в коротких деталях, як Прем’єр-міністр Ю. Тимошенко, одержавши розпачливого листа від цукрозаводчан з приводу занепаду підприємства, доручила йому вияснити ситуацію і бодай допомогти з працевлаштуванням людям. З колишніми господарями, які виставили буквально непідйомну ціну, були довгі перемовини, досить складна робота фахівців. І ось віднедавна завод перейшов у власність ПП «Агропрогрес», але працюватиме як юридично самостійне підприємство. Присутні оплесками зустріли це повідомлення свого народного депутата.

 Іван Іванович відповів на численні питання щодо перспектив відроджуваного підприємства, яке уже розпочинає приймати на роботу фахівців, щоб підготуватись до наступного сезону переробки. Спочатку мова йде лише про підготовку виробництва, що, безперечно, вимагає солідних інвестицій, та в подальшому І. Куровський передбачає, безперечно, модернізацію, переоснащення на сучасні технології, які дозволять зробити продукцію конкурентоспроможною, дешевшою. Вже наразі, скажімо, ведуться перемовини з фахівцями, аби запровадити обладнання, яке дозволить скоротити витрати газу на 30 відсотків. В майбутньому, можливо, підприємство уникне сезонності в роботі, але це справа знову ж таки перспективи. Тепер головне – запустити виробництво. Умови будуть найвигідніші й для сільгоспвиробників, в крайньому разі, кращі, ніж пропонувались будь-коли, -- запрошував до співпраці вже в цьому сезоні Іван Куровський присутніх керівників бурякосіючих господарств, фермерів, розраховуючи також, що й селяни на своїх присадибних ділянках продовжать випробувану й вигідну практику вирощування солодких коренів.

 Звичайно, тема відродження цукрозаводу була головною на зустрічі. Вона значною мірою підняла дух присутніх. На цукрозаводську вулицю, в Носівку справді повернулося свято.

 Було немало й інших питань народному депутату. Зовсім мало політики, в коментарях до якої гість розповів про діяльність Уряду Юлії Тимошенко, який робить все необхідне, аби вирулювати країну з кризи і протистояння йому, яке чиниться в ході передвиборної боротьби. Ця боротьба зведена вже до абсурду, -- наголосив І. І. Куровський, і багатьом здається, що не з Пре’єром іде вона, а з власним народом. А втім, він вірить, що після виборів відбудуться очікувані всіма позитивні зміни, буде прийнято бюджет за новим кодексом на основі, запропонованій Кабміном. Громади одержать надійний фінансовий тил для самодостатнього розвитку.

 На питання, як бути із заводською соціальною структурою, яка вкрай занепала, Іван Іванович запевнив, що все повернеться в традиційне коло. Саме так господарює в селах, де орендує землі ПП «Агропрогрес», розбудовуючи заклади охорони здоров’я, культури, дошкільні установи, підтримуючи освітян. Для того, щоб були кваліфіковані кадри на заводі, нове житло вкрай необхідне, -- погодився із пропозицією із залу Іван Іванович. – Будемо будувати. Йшла мова про прискорення пуску споруджуваного наразі водогону, до речі, у цьому сприяв коштами й народний депутат. Іван Іванович пообіцяв своє сприяння в завершенні робіт, а також допомогти школі в облаштуванні спортзалу, жителям вулиці Робочої в перспективі лобіювати кошти на ремонт розбитої дороги.

 До депутата зверталися цукрозаводчани із особистими питаннями, щиро дякували йому за увагу й підтримку у всьому своїх виборців. Від імені присутніх подякував І. І. Куровському за те, що він повернув в історію й до життя завод в рік його 125-річного ювілею директор підприємства М. В. Заболотний.

 Після зупинки на цукрозаводі народний депутат провів зустріч з виборцями в районному будинку культури. Після короткого монологу на теми виборів, політичні, про відоме й невідоме людям народний депутат перейшов на діалог з людьми, перейнявшись проблемами носівчан. Їх таки немало у мешканців райцентру, його околиць, віддалених висілочків, підпорядкованих міськраді.

 Цілою делегацією прибули лукашівці, які звернулися з низкою проблем у своєму місті до депутата й частково їх озвучили. Найголовніша – підвід газомережі до села. Сільчани уже кооперувались коштами на виготовлення документації, але міськрада про це вже, напевне, забула. Очищення від снігу, оранка городів. Індивідуали піднімають вартість послуг, а господарники-інвестори забувають про свої обов’язки дбати про людей.

 Проблеми носівської Робочої зрідні вулиці Полівка на другій околиці міста. При цьому ще й відрізаним від цивілізації, без обслуговування автоперевізниками залишається село Дебреве. Затягнення з пуском свердловини біля споруджуваної п’ятої міської школи і, власне, сам довгобуд…

 Хіба перелічиш, що болить людям. Завжди інтелігентний Куровський, звичайно, не міг сказати, що всі ці питання – проблеми влади… Поставимо на цьому крапку, люди ж прийшли на зустріч з народним депутатом, який гарантував їм допомогу, не відмовивши нікому із тих, хто звертався особисто, від імені колективів.

 Знову звучало багато вдячних слів на адресу Куровського. Якби хоч половина нардепів у парламенті були, як він, говорили промовці, Україна давно відбулася з добробутом. Сердечно дякували за фінансову допомогу Івану Івановичу представниці від «Кришталевого черевичка». Це вам спасибі за перше місце, за те, що гідно представили державу за її рубежами й свою Носівку, -- відповів юнкам гість.

 Знову добрий настрій у людей від зустрічі, і в народного депутата – також. І це прекрасне взаєморозуміння дає підстави сподіватись, що і в майбутньому наступні зустрічі будуть не менш святковими, плідними, взаємо корисними.

 Наостанку митці культури району ще й подарували присутнім чудовий концерт. Їм теж спасибі від глядачів.

О. НЕСТЕРЕНКО

        «Носівські вісті» №3(9124)

Читайте інші матеріали «Носівських вістей»