Загальновідомо, що всі ми, являючись повсякчас учасниками дорожнього руку, повинні дотримуватись ряду відповідних правил, аби не стати жертвами чи винуватцями дорожньо-транспортних пригод. Проте, на жаль, на наших дорогах і сьогодні, попри постійний контроль і жорсткі вимоги до водіїв з богу Державтоінспекції, введені не так давно високі штрафні санкції, продовжує панувати закон сильнішого, швидшого, зрештою багатшого, кому жодні правила -- не указ, а людина під колесами -- всього лише перешкода. 

Статистика справді жахає: щодня в світі ДТП забирають життя майже трьох з половиною тисяч людей, більшість яких -- молоді люди працездатного віку. А Україна ось уже декілька років поспіль займає одне з перших місць в Європі за рівнем смертності в дорожньо-транспортних пригодах паралельно з цим стрімко нарощуючи кількість свого автомобільного парку, який вже перевищує дев’ять мільйонів одиниць транспортних засобів. І хоча нові штрафи минулоріч дещо таки розрядили ситуацію на наших дорогах -- на 28% зменшилась кількість ДТП з постраждалими, на 31% поменшало загиблих, однак навряд чи цим можна втішитись, адже і досі щодоби на дорогах нашої держави гинуть від 10 до 20 чоловік. Щороку ж працівники Державтоінспекції фіксують в середньому 40-45 тисяч ДТП, в результаті яких гинуть тисячі людей і отримують травми різного ступеня тяжкості десятки тисяч чоловік.

Не стали безпечнішими і дороги Носівщини. Протягом 2009 року на них сталося 26 дорожньо-транспортних пригод, в яких загинули 13 осіб та отримали тілесні пошкодження 24 людини. І в цих двох справах із теки прокурора району в причинах трагедій фігурують транспортні засоби і їх горе-водії, чиї помилки коштували занадто дорого і, що найприкріше, далеко не тільки в матеріальному плані. 

 

СКІЛЬКИ КОШТУЄ ЛЮДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я ТА ЖИТТЯ?

Вчитуючись у матеріали цієї справи, зрештою, щоразу знайомлячись із результатами розслідувань скоєних злочинів, не можу позбутися цього вже майже риторичного запитання, відповідь на яке болюча, страшна у своїй абсурдності й очевидна за кожним офіційним документом, списаним сухою мовою службовців правосуддя. У них своєрідна істина життя, його справжнє обличчя і незасвоєні уроки, якім так прагнемо вчитися на чужих помилках, іноді не встигаючи всього лише на мить.

Саме стільки у часовому просторі тривали події тієї рокової вечірньої зустрічі на Московській трасі для всіх її учасників: громадян Росії, молодого подружжя Дмитра та Єлизавети Янковських, які подорожували на мотоциклі з Росії до Києва, і 27-річного жителя Чернігова Олексія Ткаченка. Намагаючись обігнати мотоцикл, саме так в ході слідства він пояснював свої дії, водій BMV на великій швидкості врізався в нього, начебто, не встигнувши зманеврувати, коли водій SUZUKI -- DL1000 раптово зменшив швидкість. У результаті зіткнення і водій, і пасажирка мотоцикла отримали тяжкі травми, а транспортний засіб перетворився на купу металобрухту, що не підлягає жодному ремонту. 

Оскільки аварія сталася на ділянці траси в межах Носівського району постраждалих доставили в центральну районну лікарню, де в жінки виявили численні тяжкі тілесні ушкодження, зокрема закриту черепно-мозкову травму із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, значні пошкодження обличчя і перелом верхньої щелепи, а також кісток носа зі зміщенням уламків, шість переломів кісток тазу з порушенням тазового кільця. Фактично на 22-річній Єлизаветі не залишилося, як говориться, живого місця. Її чоловік, 26-річний Дмитро, також отримав закриту черепно-мозкову травму із струсом головного мозку, закриту травму живота та ушкодження ноги. Винуватця ж пригоди його знайомі, які їхали слідом, доставили у Чернігівську обласну лікарню, де чоловіку поставили діагноз закрита черепно мозкова травма із струсом мозку. 

Розслідуючи справу, носівські правоохоронці встановили повну вину водія BMV, який порушив правила дорожнього руху і зокрема обгону, здійснивши прямий наїзд на мотоцикл. Проте чимало фактів і деталей цієї пригоди так і залишилися під знаками запитання. Наприклад, декілька свідків аварії стверджували, що водій легковика на момент ДТП перебував у важкому стані алкогольного сп’яніння, проте чернігівські медики чомусь цього не підтвердили. 

Майже рік, з 9 травня 2009 року, коли сталося ДТП, та до 19 січня цього року, коли вступив у законну силу вирок Носівського районного суду, тривало розслідування та розгляд цієї справи. Врешті решт винуватець таки поніс покарання -- відтепер в його біографії є три роки кримінальної відповідальності, щоправда, з так би мовити іспитовий строком -- одним роком умовно, якщо протягом цього терміну він не скоїть повторного злочину. Крім цього, водій виплатив постраждалим суму моральної та матеріальної компенсації у розмірі двадцяти тисяч доларів. Про те чи зможуть вони замінити подружжю втрачене здоров’я, скалічені життя -- говорити зайве. Зрештою, це абсолютно непоєднувані цінності, хоч, надзвичайно прикро, в сьогоденні все частіше про це забуваємо, купуючи і продаючи за зелені папірці навіть совість і право називатися людиною…

НЕ РОЗМИНУЛИСЬ ДВА МОПЕДИ…

Ця історія розпочиналася банально і в кращих традиціях «чорних» анекдотів про п’яних водіїв, а закінчилася непоправною трагедією. Того липневого вечора четверо мешканців Лихачева -- троє чоловіків та жінка приємно відпочивали на природі, покращуючи настрій, як пізніше розповідали на слідстві, пивом. Близько 17 години чоловіки провели жінку до Московської траси, де вона сіла на попутну машину до Києва, і стали вертатися у село на двох мопедах «Дельта». І саме тут у випарах спиртного, водієві Олександру Скрипці, який мав ще й пасажира Віталія Артемова конче захотілося обігнати Сергія Лавріненка, який їхав один дещо попереду. Перешкод на дорозі не було, тож Олександр стрімко пішов на обгін, але, в фактично порівнявшись з першим мопедом, відволікся на розмови зі своїм пасажиром. Це стало фатальною помилкою, яка призвела до зіткнення мопедів.

Кожен із учасників цього ДТП в тій чи іншій мірі постраждав фізично і морально, а Віталій Артемов від отриманої закритої черепно-мозкової травми та мозкової коми помер у Носівській ЦРЛ. 

Вину Олександра Скрипки правоохоронцям не довелося довго доводити. У результаті зібраних доказів суд призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на три роки з іспитовим строком два роки. Більше, думається, йому не захочеться випробовувати долю навіть на такому невеликому і легкому в управлінні засобі пересування, як мопед. Надто в нетверезому стані. У будь-якому разі це мізерна розплата за помилку, яка коштувала життя невинної людини, яка опинилася не в тому місці не в той час і не з тим водієм.

Т. ДАНІШ.