Традиції нанесення на тіло різноманітних візерунків, символів і знаків сягають глибини віків, у своїй першооснові нерозривно пов’язані з релігійно-обрядовими віруваннями окремих общин і цілих народів. Крім того, малюнки, нанесені на тіло шляхом введення під шкіру різноманітних спеціальних фарб надзвичайно широко використовувалися протягом всього існування людства як в якості прикрас, так і виконуючи роль знаків вирізнення, індивідуалізму, а нерідко й ефективного засобу страхання ворогів. Так народи Океанії, Азії, індіанці Північної та Південної Америки наносили на тіло татуювання, бажаючи підкреслити свою приналежність до конкретного племені, професії чи віросповідання. Татуювали себе і витязі стародавньої Русі, а багато князів «розмальовували» не тільки тіло, а й обличчя. І все це, здебільшого, задля відлякування ворогів. У Європі слово «тату», «tattoo» або «tatu», що означає малюнок, відмітка, увійшло в широкий вжиток після подорожі капітана Кука на Таїті.
У наш час татуювання втратило свої корінні, традиційні значення і стало просто мистецтвом нанесення малюнків на шкіру. При цьому залишилися позаду і часи, коли тату помилково вважалися відмітками лише тюремних в’язнів, представників бандитських угрупувань і всіх осіб, які належать до кримінального світу. Сьогодні тату надзвичайно модні особливо в молодіжному середовищі, а спеціалізованих салонів, де кожному бажаючому самовиразитися в такий спосіб професійно нанесуть обраний малюнок, немає хіба що в селах та й то більшістю через те, що люди старшого покоління і досі негативно ставляться до такого виду мистецтва.
Немає салону тату і в Носівці, проте, схоже, це вже лише справа часу, оскільки минулоріч першими своїми роботами заявив про себе спеціаліст по татуюванням. Нашкірними малюнками Олександр Руденко захопився ще в школі і затим, навіть навчаючись на історика в Ніжинському педагогічному вузі, не полишав цікавитись і ретельно вивчати тонкощі справи, якою раз захопився. На шляху до здійснення своє мрії хлопець тільки набирав обертів наполегливості, бажання не тільки бути стороннім спостерігачем, а й самому крок за кроком опановувати майстерність цього, можливо, ще незвичного, однак надзвичайно складного і захоплюючого мистецтва. Паралельно з основним навчанням Сашко штудіював ази татуювання з найрізноманітніших джерел, просиджував годинами і днями за комп’ютером, вишуковуючи нові деталі в Інтернеті, активно спілкуючись з майстрами тату. Адже, то тільки на перший погляд здається, що нанесення такого малюнку -- справа, звісно, болюча, проте нескладна. Самій процедурі завжди передує тривалий процес вибору самого знаку чи символу, адже татуювання надзвичайно важко звести, воно залишається на все життя і варто сто раз подумати, перш ніж прикрасити своє тіло якимось малюнком, який неодмінно несе певне смислове навантаження. Врешті, оволодівши теорією, Олександр пройшов і практичне стажування у майстрів столичних салонів, які навчили його техніки нанесення малюнків, познайомили з сучасними засобами та приладами, які дозволяють робити багатобарвні складні малюнки за досить короткий час і при цьому зводячи до мінімуму больові відчуття клієнтів.
І все до виконання свого першого татуювання Сашко морально готувався досить довго, незважаючи на те, що його рідний брат Андрій, поділяючи його захоплення, виявив бажання зробити собі тату саме з допомогою Олександра. На нанесення вибраного малюнка пішло декілька днів -- хлопець наносив його частинами протягом декількох годин, неймовірно хвилюючись, аби не зробити хибного штриха, зрештою, поволі звикаючи до купленої на заощадження сучасної татуювальної машинки з різними фарбами. Результат справді окрилив обох -- і Андрія, і Сашка. Виконане тату не тільки повністю прийшлося до смаку першому клієнтові, а й допомогло Сашкові впевнитися на ділі, що він таки не марно витратив стільки років і щойно здав «на відмінно» іспит на практиці.
Було це минулої осені, а сьогодні роботами Сашка на своїх тілах можуть похвалитися ще декілька носівчан і коло бажаючих самовиразитися у такий спосіб в молодіжному середовищі нашого міста тільки розширюється. Тож братам Руденкам таки є чим пишатися -- вони стали першовідкривачами у татуювальній справі на теренах нашого району. І хай це мистецтво для багатьох двозначне і сумнівне, його вже не відділити від сучасності, а значить -- час звикати, як і до всього нового.
Сам же Сашко серйозно подумує над відкриттям власного салону тату і не виключає можливості, що ця справа стане основною професією в його житті. Переконався ж бо на власному досвіді, що спеціальність вчителя-історика, яку опановував протягом п’яти років, на жаль, залишається малозатребуваною і низькооплачуваною в сучасному українському суспільстві, що ефективно вчить молодих лиш одній науці -- не пасувати і не застоюватися на місці, самотужки будуючи своє майбутнє.
Т. ДАНІШ.
«Носівські
вісті» №3(9124)
