Не знаю, як кому, а мені кожні наступні відвідини Мринського управління підземного зберігання газу завжди лише додають впевненості у надійності нашої вітчизняної газотранспортної мережі. Ось і цього разу завітавши сюди напередодні їхнього професійного свята вже від прохідної відзначила якусь незриму стабільність та розмірений темп виробничого життя, ділову впевненість цього колективу у завтрашньому дні свого підприємства. Вони – у чистоті на впорядкованості усієї, до речі, немаленької території з дбайливо доглянутим фруктовим садом, у світлих та просторих приміщеннях, котрі швидше схожі на сучасні ділові офіси, ніж на виробничі цехи, у планомірній роботі по реконструкції та оновленню адміністративного корпусу. Зрештою, вони навіть у цілому ряді сучасних авто на стоянці, якими працівники щодня приїздять на зміну...
- Мабуть, ми й справді дожили до того часу, коли автомобіль з предмета розкоші перекочував у засіб пересування, - усміхається на мою репліку начальник управління Микола Петрович Малинський. – А якщо серйозно, то заробітна плата у нас і справді, мабуть, найвища у районі. Втім, люди її не просто отримують, а справді заробляють. Судіть самі: до початку нового опалювального сезону ще майже місяць, а ми вже практично завершили роботи по закачуванню газу до сховища. Цих запасів достатньо, щоб споживачів не лихоманило з приводу того, буде їхня зимівля теплою чи ні. До речі, не зважаючи на минулорічні газові перипетії, близько 300 мільйонів кубометрів газу в нас ще й залишилося. Щоправда, був один виробничий момент влітку, що змусив похвилюватися з приводу недостатнього запасу газу у сховищі, проте завдяки планомірній роботі нещодавно введеної в дію компресорної станції відставання швидко вдалося подолати й тепер практично працюємо на випередження...
- Невже криза вас обійшла?
- Було б, мабуть, неправильно говорити про поглиблення кризових явищ в галузі, яка по праву вважається однією з головних з числа тих, що неабияк впливають на розвиток реального сектора економіки держави. А відтак ми повною мірою виконуємо покладені на нас обов’язки по створенню достатніх запасів газу та забезпеченню ним споживачів. Інша справа, що ряд істотних структурних змін торкнулася й нас. Так, з самостійного ми стали невідокремленим структурним підрозділом ДП „Київтрансгаз”, що змусило нас серйозно обмежитися в турботах про соціальну сферу, переключившись на вирішення суто виробничих питань по експлуатації відбору та закачуванню газу. На підприємстві відбулися й деякі організаційно-кадрові зміни. Зокрема, довелося скоротити частину працюючих. Втім, оптимізацію виробництва намагаємося проводити поки що з найменшими втратами для колективу, поки що скорочуючи посади лише тих працівників, котрі досягли пенсійного віку. До речі, мені приємно відзначити, що протягом останнього часу нам вдалося суттєво оновити та укомплектувати колектив, в який влилося чимало молодих фахівців з числа випускників профільних вузів та наших вихованців. Так, Ігор Миколайович Гладкий тепер у нас працює головним інженером, Геологічну службу очолив Ігор Давиденко, а колишній інженер Михайло Малинський тепер начальник оперативно-виробничу. Сюди ж інженером прийшов Валерій Мальцев. Практично наполовину оновилася й така важлива ділянка роботи, як лінійно-диспетчерська служба, де під досвідченим наглядом Олександра Михайловича Вольги набувають азів професійності Павло Кропта, Олег Павленко, Олександр Компанець.
Якщо продовжувати кризову тему, котра, на жаль, сьогодні в усіх на вустах, то мусимо таки визнати, що частину програм по модернізації та осучасненню виробництва нам таки довелося скоротити. Відтак основний фінансовий ухил нині робимо на забезпечення життєдіяльності та підтримання в належному стані вже діючих агрегатів та обладнання. Втім, ввівши в експлуатацію нову потужну газокомпресорну станцію, тепер працюємо над проектом реконструкції газозбірного пункту підземного сховища. Нині ведуться розрахунки з тим, щоб розпочати ці роботи вже в наступному році. Планується замінити нині діюче, проте суттєво застаріле обладнання, а також запровадити нову автоматизовану систему управління процесом. Це дасть змогу суттєво збільшити виробничі потужності на відбір та закачування газу. До речі, перші напрацювання по реконструкції підземного сховища у нас вже є. Ще в 2006 році ми ввели в експлуатацію пункт вимірювання газу, оснастивши його новими лічильниками та системою збору та передачі даних. І ось тепер сподіваємося, що вдасться осучаснити ще один важливий підрозділ підприємства...
Пройшовшись територією підприємства, зауважила й на те, що не зважаючи на введення в дію нової сучасної станції, в належному стані зберігається й приміщення та обладнання старої.
Стара станція нині перебуває в режимі резервної, - пояснює начальник компресорної Олександр Михайлович Колесник. – Однак за потреби вже через годину вона зможе стати до ладу...
А поки що машиністи, котрі її обслуговують, зайняті на інших важливих роботах. Так, скажімо, того дня Володимир Конячинко, Олександр Писанка, Сергій Туровець, Олександр Астаф’єв проводили шурфування місцевих газопроводів, перевіряючи їх якість та надійність. Причому для самих газівників ці роботи аж ніяк не пов’язані з авральністю чи необхідністю. Для них – це звична планомірна робота, покликана вкотре убезпечити й себе, і своїх споживачів від яких би там не було неочікуваних неприємностей. А отже, можна не сумніватися, нинішньої зими у наших оселях буде тепло та затишно. Принаймні, мринські газівники про це вже потурбувалися..
К.МИХАЙЛЕНКО.
|
