14 березня минулого року виповнилося 60 років директору Носівської районної станції юних техніків Чернігівської області Василю Васильовичу Кияниці. Цілком можливо, що він на сьогодні має найбільший в Україні неперервний стаж керівника навчального закладу, котрий ще не перебуває на пенсії, - 37 років 5 місяців.

22-річним юнаком у далекому 1972 році Василь Васильович очолив створену в Носівці районну СЮТ. Усе починав з одного столу і двох стільців, які були виділені для новоствореної позашкільної установи в приміщенні місцевого районного відділу освіти. Проте за короткий час ним було організовано відбудову списаного під ліквідацію приміщення колишньої школи №6, на базі якого і було розпочато справжню роботу районної станції юних техніків.

Взагалі творення станції юних техніків у Носівці було значною мірою обумовлене тим, що на той час серед школярів набуло поширення виготовлення і незаконна експлуатація саморобних радіопередавачів (радіохуліганство). Явище стало настільки масовим, що органи держінспекції електрозв'язку були неспроможні з ним упоратись. І саме В. Кияниці вдалося розробити систему боротьби з радіохуліганством. Зумів тоді Василь Васильович зацікавити радіохуліганів-школярів справжнім радіоаматорством, і вони дружно прийшли до організованих ним радіогуртків.

Досвід Василя Васильовича з профілактики радіохуліганства вивчався всесоюзним журналом "Радіо" і поширився на весь Радянський Союз (ж-л «Ра-діо» №9 за 1980 рік, стор. 10-11). Слід зазначити, що у тодішні часи тотальної цензури щоб стати героєм публікації у всесоюзному «мільйонному» виданні, та ще й з української «глибинки», потрібно було зробити дійсно щось унікальне і видатне.

Подальша талановита робота Василя Кияниці виводить Носівську СЮТ до ряду потужних позашкільних закладів. На початок 1980-их СЮТ практично за всіма показниками стає відомою далеко за межами Чернігівщини. На її базі формуються обласні збірні команди з авіамодельного і радіоспорту. Підготовлені в Носівці спортсмени починають регулярно здобувати призові місця на республіканських і всесоюзних змаганнях: спочатку школярського рангу, а потім і в «дорослих». Шість носівських майстрів спорту СРСР — красномовне свідчення результативності сютівської підготовки!

На базі СЮТ Василь Васильович створює першу в історії Носівки дитячу аматорську радіостанцію колективного користування, навколо якої об'єднує учнівську молодь міста. Поступово Носівська радіостанція стає відомою в Україні, Радянському Союзі та за його межами.

Працюючи директором станції юних техніків, Василь Кияниця проводить велику громадську роботу: очолює обласну федерацію радіоспорту, республіканську колегію суддів по спорту. Бере участь у суддівстві більш як 120 змагань, у тому числі чемпіонати СРСР і ряд міжнародних змагань. Як головний суддя проводить десятки обласних і республіканських змагань школярів з технічних видів спорту. Входить до десяти кращих суддів з технічних видів спорту в Радянському Союзі. Отримує звання «Суддя республіканської категорії», а потім — «Суддя всесоюзної категорії».

З 1987 року по 1994 рік (три терміни поспіль) він обирається відповідальним секретарем федерації радіоспорту України, яка налічувала тоді у своїх лавах понад 90 тисяч радіоаматорів, серед них понад 70% — шкільна молодь.

За успіхи у роботі В. Кияницю нагородили десятками нагород, у тому числі двома грамотами МО України, йому присвоїли звання «Відмінник народної освіти» та «Відмінник освіти України».

Поряд з громад¬ською роботою Василь Васильович проводить дослідницько- експериментальну діяльність.

І нині Василь Кияниця постійно збагачує скарбничку юних техніків новими методичними розробками і збірками. Він винаходить і втілює нові форми для розширення мережі технічних гуртків у районі. Однією з його заслуг на цей час є розвиток мережі гуртків у сільській місцевості, зокрема гурт-ків комп'ютерного спрямування та початкового технічного моделювання. Позаяк інтелектуальний і елегантний радіоспорт, на жаль, втратив колишні позиції у суспільстві, поступившись статичному Інтернету з комп'ютерним ігровим божевіллям і «мобільним цяцькам», наш директор продовжує, з притаманним йому вдумливим підходом до організації справи, винаходити і урізноманітнювати нові корисні дітям і суспільству види й напрямки позашкільної і позакласної роботи з дітьми. На вимогу сьогодення він створює гуртки сучасних і популярних серед молоді спрямувань, до участі у роботі яких залюбки прилучаються старшокласники і учні середнього шкільного віку. Як і колись, Василь Васильович уміє тримати вивірений і зважений напрям. І ось вже змагаються у нього в районі юні комп'ютерники у створенні електронних малюнків. WЕВ-сторінок, програмуванні, володінні офісними програмами. Змагаються за вже роками загартованими правилами юні моделісти і за тількино народженими — юні фітодизайнери...

Протягом 18 років Василь Васильович спрямовує активні зусилля для розвитку і вдосконалення освітянської сфери району і її позашкільної складової як депутат міської ради. Він змінював більшовицькі назви носівських вулиць і розклад руху носівських електропотягів, вирішував питання встановлення антен мобільного зв'язку у місті і вів важкі перемовини зі страйкуючими перевізниками, вивчав побутові умови громадян і пра-цював з їх письмовими зверненнями... Десятки задуманих і втілених депутатських ініціатив принесли популярність і повагу Василю Васильовичу серед сотень мешканців міста. Отож зовсім не випадково ім'я нашого директора СЮТ увійшло до книги «Славні імена Носівщини».

А який наш директор у повсякденні! Уважний, чуйний і привітний до підлеглих, завжди готовий поділитися знаннями і вміннями. Його поради добрі і розумні. А майстер який! Будь-що відремонтує, виготовить, реставрує: чи то телевізор, чи принтер, чи годинник, чи електропроводку, чи двигун газонокосарки. Він і' фотограф, і краєзнавець, і електрик, і зварювальник, і каменяр, і столяр, і слюсар. А як вільно він володіє комп'ютером: всіма тими пошуковими системами, програмами, наборами і верстками... Практично щовечора встигає побувати на десятках і нтернет-конференцій, інформаційних сайтах і обов'язково — на освітянських.

Тож з роси й води Вам, шановний Василю Васильовичу, і нехай Ваші добрі справи повернуться Вам сторицею на довгі роки!