 Життя прожить — не поле перейти, Воно завжди орудує тобою, Хай горе, що вривається в народ, Вже не торкне його, обійде стороною. Хай щастя усміхається завжди, Здоров’я принесе в дарунок доля, Бути завжди здоровим і міцним На то воно господня воля.
Тяжко жити народу в цей час в Україні. Запевняли нас, що завтра буде краще, але де ж те краще? Тяжко, особливо людям похилого віку, коли здоров’я гіршає з кожним прожитим днем. Ліки постійно дорожчають. А чекати допомоги вже немає сили. Пригадуються післявоєнні роки… Тоді медицина була доступною всім та безкоштовною. Лікарі з повагою ставилися до хворих, чемно їх приймали, від щирого серця надавали необхідну допомогу. У ті часи майже всі приміщення носівської лікарні займав шпиталь для інвалідів Великої вітчизняної війни. Для власне самої лікарні залишався лише невеличкий будиночок на п’ятдесят лікарняних місць, де завжди перебували хворі, три палати та коридор. Не було й пологового відділення, тому в цьому ж приміщенні доводилось приймати й пологи. У ті нелегкі часи головним лікарем у носівській лікарні був хірург Л.І. Ровенський — надзвичайно мудрий та доброзичливий чоловік. Пам’ятаю випадок, коли до лікарні прибув психічно хворий чоловік. Довелося шукати автомобіль, щоб доставити його до Чернігова, бо власного лікарня не мала. Одного разу привезли хворого з діагнозом «гострий живіт». Головний лікар оглянув його, операції не призначив, а доручив медсестрам приготувати теплу ванну, де хворий пролежав з пів години і недуга минула. Пам’ятаю ще один незабутній випадок. У лікарню поступила в тяжкому стані породілля, яка сама не змогла народжувати. За всіма правилами медицини їй повинні б були зробити кесарів розтин. А от Л.І. Ровенський знав, що цього можна уникнути. Він допоміг жінці самостійно народити гарне таздорове дитя, за що молода мама дуже довго дякувала лікарю. Не було на той час тут і клінічної лабораторії, якої дуже потребував наш район. Довелось мені її власноруч організовувати. На роботу приходила на годину раніше й пізніше всіх звідти йшла. Хворі приїздили не лише з міста, а й з сусідніх сіл. Але дякуючи моїй помічниці Єфросинії Актаєвій справлялася з поставленими завданнями. На жаль, нині лабораторія на четвертому поверсі і стареньким людям важко підійматися сходами. Пам’ятаю прекрасних лікарів-терапевтів, що працювали в ті важкі часи, таких як І.М. Синицина та Е.І. Мень. Їм доводилось без перерви працювати днями й ночами, та ще й обслуговуючих хворих на дому. Також працював у лікарні і прекрасний невропатолог М.М. Бабич, який надзвичайно багато уваги приділяв усім хворим. Цим ветеранам праці, лікарям від Бога присвячую наступні рядки:
Життя, прожите в празниках і буднях, А непомітним лишається одно В ті тяжкі хвилини хворим людям Ви дарували лиш добро. Спасибі вам, трудівники великі, Що ради хворих ви були завжди добрі, Хай не погасне про вас добра слава, Що в пам’яті людській ви будете завжди живі.
Згодом, на превелике щастя в Носівку був направлений хірург В.І.Кідрачук, якого призначили головним лікарем. Почав він приводити в порядок приміщення лікарні та його прилеглу територію. А там і з нашої лікарні переїхав шпиталь. Саме за керівництва Віктора Івановича було побудовано чудову поліклініку, відремонтовано харчоблок, приведено до порядку всі приміщення райлікарні. Він побудував тут справжнє медмістечко, у якому всі лікарі мали окремі кабінети для прийому хворих. Надзвичайно добрим, чуйним, порядним чоловіком, який завжди дасть пораду та допоможе є нинішній завідуючий поліклінікою В.І. Буняк. Таким же лікарем від Бога є Н.Т. Степаненко, яка завжди допомагає не лише хворим, а й колегам, з якими працює в лікарні вже довгий час. Прекрасними лікарями й людьми є В.Г. Загорелік, В.П. Ященко, Н.С. Ященко, завідуючий стоматполіклінікою В.К. Калінінський разом зі своїм обдарованим колективом. Хочу виділити щей прекрасного головного лікаря нашої поліклініки М.К.Колесника, та побажати йому і надалі залишатися талановитим організатором, доброзичливим лікарем та керівником.
Хай щастя радугою світить вам повічно, Здоров’я розсипом зірок до вас хай заспішить, Хай радість щедро душу наповняє, Удача прибуває кожну мить.
Галина КОНОНЕНКО.
| 
