 Для головного санітарного лікаря Носівського району Олега Володимировича Гордіна це давно вже стало не просто професійним пріоритетом, а життєвим кредо, адже, за великим рахунком, вже й не розділити надвоє ці дві стежки його долі -- трудову та особисту, що раз переплівшись, створили і загартували характер цілеспрямованого, принципового керівника і лікаря, безмежно відданого своїй справі. Зрештою, на цій дорозі, яку свого часу обрав, ставши студентом санітарно-гігієнічного факультету медінституту, затим прийшовши працювати на посаду завідуючого санітарним відділом Носівської санепідстанції, швидко усвідомив, що не можна інакше, взявши на себе обов’язок дбати про збереження здоров’я людей. І жодні компроміси на користь будь-яких інших факторів тут недопустимі, як і торг із власним сумлінням, на терезах якого життя завжди повинно залишатися безцінним і поза конкуренцією. З того першого порогу в кар’єрі, багатьох хрещень і випробувань професією, в яких молодий лікар витримав не один двобій з обставинами й несумлінними чиновниками, жодного разу не поступившись своїми принципами, вже перегорнута ціла сторінка в історії Носівської СЕС, заснованої ще в двадцятих роках минулого століття. Була вона відносно стабільною у санітарно-епідемічному плані й не остання заслуга в цьому сорока працівників санітарної служби та О.В. Гордіна, який очолює службу останні чотирнадцять років. Хоч навряд чи прихильнішими стали до них і кожного з нас санітарно-екологічні, побутові й природні умови повсякдення, сумліннішими приватники, в руках яких сьогодні повний спектр товарів та послуг, та, зрештою, і держава, що послабила більшість важелів впливу та контролю. Головному санітарному лікарю, як нікому, відоме справжнє обличчя цих негативних факторів, які щодня і щохвилини згубно діють на людський організм, раз за разом підіймаючи нову хвилю захворювань та епідемій. Тому боротьба з ними ще на етапі зародження, насамперед попередження і здійснення профілактичних та протиепізоотичних дій для стороннього ока -- невидимий фронт, на якому працівники СЕС повсякчас утримують передові позиції. Завдячуючи цьому нині в районі вже забули про цілий ряд небезпечних інфекцій та хвороб, які в недалекому ще минулому значно урізали благополуччя і саме життя жителів Носівщини. Втім, нині ворогів не менше й вони не менш небезпечні, а почасти й значно підступніші за своїх попередників. Не остання роль в цьому і послаблення так званого колективного імунітету через проблеми із щепленням населення, що на сьогодні являється найефективнішим засобом захисту і від пандемічного «свинячого» грипу, який уже перейшов у сезонний і з настанням холодної пори року знову підступає все ближче, обіцяюючи епідемію вже у кінці грудня. -- На Носівщині, як і загалом в Україні, сьогодні є і далеко не сезонні епідемії венеричних захворювань та туберкульозу, з якими надзвичайно важко боротися, оскільки їх корінь лежить в площині соціальній, -- говорить Олег Володимирович. -- Матеріальні нестатки, складні побутові умови, наркоманія, незахищені статеві зв’язки та інше -- те благодатне підґрунтя, на якому накопичуються більшість найпоширеніших хвороб сучасності. Маємо повсякчас справу з педикульозом, коростою, надзвичайно небезпечними перантеральними гепатитами групи «В» та «С». Останній недарма називають «ласкавим вбивцею» -- він не має гострих проявів, проте поступово переходить у рак печінки і закономірний летальний кінець. А починається все з елементарного -- нестерильних медичних інструментів, з того ж салону краси, де забувають про дезінфекцію, мова навіть не йде про наркоманію -- це прямий шлях до смерті. І повинні вирішуватися ці проблеми комплексно й не тільки санітарною службою, адже питання соціальні стосуються усіх, без винятку. І лише відповідний курс держави, відповідна робота керівників усіх рангів на місцях здатні забезпечити позитивний результат. А доти маємо, на жаль, те, що маємо, з попередженням проблем давно вже спізнившись, а на вирішення вже маючи обмаль часу. І вже точно не маємо права просто чекати, бо скочуватися вниз таки значно швидше, ніж підійматися вгору… Болить головному санітарному лікарю все це не тільки, як професіоналу своєї справи, а й суто по-людськи, по-громадянські, адже не на словах знає як важливо і як важко йти життям борцем і будівничим, не шукаючи обхідних шляхів у подоланні труднощів. З цією позицією і конкретними завданнями насамперед для себе О.В. Гордін пройшов декілька скликань депутатом районної та обласної рад і нині не менш рішуче налаштований, балотуючись вкотре до обласної від Партії Регіонів. Лише так -- прагнучи і досягаючи поставленої цілі, вирішуючи проблеми, а не ігноруючи їх і не розмінюючись на другорядне, можна досягти перемоги і успіху, -- переконаний Олег Володимирович, вкотре йдучи у депутати з солідним досвідом і практикою, які ніколи не будував на голослів’ї. не в його характері воно і зрештою недостойне роками підтвердженої репутації людини слова і діла, викуваної у довір’ї і повазі земляків. Т. ДАНІШ.
|
