 В оновленому, світлому та затишному приміщенні бібліотеки на дітей та дорослих завжди чекає усміхнений бібліотекар, Лідія Данилівна Бідна, яка завжди рада своїм відвідувачам. Вона великий проміжок свого життя присвятила саме Макіївській бібліотеці, двадцять чотири роки була завідуючою, а ось уже чотири роки як працює простим працівником. Зараз завідуючим бібліотеки працює Валентина Григорівна Батечко. Зовсім нещодавно бібліотека була розміщена в приміщенні сільської ради, яка в центрі села, а до цього часу вона була у старій школі. Силами працівників бібліотеки, сільських жителів та завдяки спонсору М.С. Фенюку було відремонтовано бібліотеку, повісили нові жалюзі, фойє пофарбували. Зараз вона має три кімнати: дві дорослі і одна дитяча. До бібліотеки Лідія Данилівна Бідна залучила багато жителів села. Потяглися до неї діти, йшли дорослі. Бібліотекар вміє вдало підібрати книгу, дати гарну пораду, вчить дітей користуватися книгою, каталогом, орієнтуватися в фонді бібліотеки. Фонд бібліотеки добре поповнювався галузевою і художньою літературою. Вчителі, культпрацівники, а також спеціалісти колгоспу мають з чого почерпнути для себе багато цінної інформації. Завдяки наполегливій роботі Лідії Данилівни та Валентини Григорівни бібліотека нагороджена похвальними грамотами. Вони є хорошими майстрами своєї справи, активістами у всіх напрямках громадської діяльності на селі. Вони добре знають своїх односельців, їх духовні запити і смаки. Пенсіонери читають комерційну літературу, діти казки і зарубіжну літературу, а дорослі віддають перевагу масовій літературі. Голова села є постійним відвідувачем, допомагає у вирішенні господарських проблем бібліотеки, безпосередньо бере участь у її заходах. Фонд бібліотеки налічує близько 19 тис. примірників книг. На рік бібліотеці нараховують 230 гривень, цих коштів звичайно мало на нову літературу, але незважаючи на це, відвідувачів не меншає, макіївці є і спонсорами, і відвідувачами бібліотеки. Поповнення книжкового фонду також відбувається за рахунок надходжень з районної бібліотеки. Лідія Данилівна говорить: «Дуже тішить той факт, що спрямованість цієї літератури дуже різна: українська класика, наукова література, книги з історії України, твори з етнографії тощо. Думаю, що наш читач у цьому плані задоволений. Бібліотека укомплектована українськими книгами на належному рівні. Приємно, що немає ніяких проблем з отриманням української класики — сьогодні всі наші читачі мають можливість познайомитися з творчістю провідних вітчизняних письменників та поетів. Також великим попитом користується у нас масова література. Приємно, що діти молодшого віку стали більше цікавитися українською книгою. Одна з основних функцій роботи нашої бібліотеки є забезпечення інформаційних потреб користувачів, якнайшвидше задовольнити їх потреби у потрібній інформації». Лідія Данилівна розповідає, що вони ходять до пенсіонерів та інвалідів, які не можуть самостійно прийти до бібліотеки за потрібною книгою, а також до самотніх людей, які потребують душевного спілкування. Бібліотека пишається своїми письменниками Є.С. Товстухою та С.П. Реп’яхом та художником М.І. Стратілатом. Кожному потрібно розвиватися духовно, і в цьому нам допомагає книга. Всі чи не з пелюшок знають, що книга — це величезне багатство, це джерело знань. Але чомусь сьогодні, на жаль, не дуже часто звертаються до цієї скарбниці. А ті, хто й користується книгами, роблять це здебільшого з метою виконання домашніх завдань. Тому й виникає запитання: чому люди стали менше читати, з чим це пов'язано? Що не кажіть, а було приємно усвідомлювати себе нацією, яка читає найбільше у світі, але ми живемо в епоху технічного буму. Тому інколи починаємо забувати про звичні загальноприйняті речі. Нам важко уявити своє життя без телевізора чи Інтернету. Темп життя змінився, зрештою, й життєві цінності теж порівняно з поглядами 70—80-х років. Але, якщо підійти до цього питання менш песимістично, то «не все так погано у нашому домі». Сьогодні Макіївська бібліотека обслуговуємо понад тисячу читачів. Пік у роботі припадає на осінньо-зимовий період. Але влітку теж приходять до бібліотеки, в основному це діти і дачники. Відвідувачами є студенти з Ніжинського Культосвітнього училища, з Ніжинського університету ім.Гоголя та Київських коледжів. Тому повного затишшя тут нема. Приємно вражає і те, що більшість читачів вважає, що книга не помре, бо вона зручніша, її краще та швидше читати, ніж з монітора. Книгу не можуть з'їсти віруси і її не можна стерти, вона не вимагає програм для свого прочитання. Звісно, Інтернет добре використовувати тоді, коли необхідно знайти найсвіжішу інформацію в галузі економіки, юриспруденції, статистики тощо. Але запах «свіжої», щойно віддрукованої книги він нізащо в світі не зможе замінити. Н. СМАГА.
|
