Доброго дня, Олексію Григоровичу!

  Допоможіть відновити справедливість!
Ви шанована в усьому районі людина, до Вашої думки прислухаються, тому надія лише на Вас і на „ Носівські вісті ".
Ми вчителі, які нікому не потрібні. Бо молоді! Але ж ми теж хочемо жити, як нормальні люди, хочемо працювати і ділитися своїми знаннями з дітьми!
Чому лише вчителі-пенсіонери почуваються комфортно на давно засидженому стільці? Чому вони мають щомісяця зарплату (НЕ МАЛЕНЬКУ!), отримують пенсію, користуються пільгами в громадському транспорті, сидять-відсиджують свої години абияк?
Так, треба віддати пенсіонерам шану, але ж і сидіти до 100-річчя в школах -- це абсурд! Звичайно, вони мають досвід, але їхні знання давно не користуються попитом і уступають перед тими, які міг би дати молодий учитель. Може, ми знаємо ще далеко не все, але ж як нам набути досвіду, коли школи переповнені пенсіонерами і нам нема де працювати? Хтось працює кілька годин у тиждень -- отримує копійки, хтось погоджується на будь-яку пропозицію, втрачаючи свій кваліфікаційний рівень, декого взагалі скорочують (як молоду вчительку української мови та літератури з Лихачева), а пенсіонери користуються своїм правом працювати, а вже на якому рівні -- те нікого не цікавить!
А що робити нам ? Як далі жити ? Де шукати роботу?
Хочемо звернутися до Вас, учителі-пенсіонери! Ви нас научіть, поділіться своїми знаннями, але не треба стояти на заваді ! Ви ж колись теж були молодими! Чесно отримали пенсію -- живіть і радійте, що кожного місяця є гроші. А в нас є сім'ї, діти, але грошей нема ! Ми не можемо влаштуватися на роботу, бо вам шана і пошана, а молодим нема місця.
Хотілося б, щоб цього листа прочитала Баришовець Н.П. -- завідуюча Носівським відділом освіти. Наталіє Петрівно! Ви ж чуйна і справедлива жінка, чому йде таке розмежування між пенсіонерами, які вже давно все позабували в силу свого віку, які уроки просто відсиджують від зарплати до зарплати, і молодими, які ледь виживають, маючи освіту, які живуть часто на гроші своїх батьків,бо не можуть влаштуватися на роботу. Нема вільних місць! Звичайно, нема! Усі школи атакували пенсіонери !Чому така несправедливість? їм -- усе, нам -- нічого !
Олексію Григоровичу ! Надрукуйте, будь ласка, цього листа, хай прочитають його всі люди, а особливо ті, яких він безпосередньо стосується. Дякуємо вам і надіємось, що нас почують і наше право на працю буде відновлено.
З повагою
молоді вчителі Носівки, які не можуть улаштуватись на роботу.
Р.S. Якщо лист не опублікуєте і не приймете міри, то аналогічного ми відішлемо до Чернігова і Києва. Буде треба -- напишемо Президенту, але справедливості доб'ємося.

 

 

Скажу відразу: не хочу в цьому коментарі до листа, ба навіть анонімного, розчарувати авторів, а з ними заодно багатьох молодих фахівців, які залишаються без берега -- позбавлені конституційного права на працю, самореалізацію покликання, здібностей, таланту.
Не маю ні морального, ні права за професією, тим більше -- за законом образити не тільки багатьох освітян, а й представників інших професій, які продовжуватимуть працювати, досягнувши пенсійного віку.
Адже тільки в державній службі чинне законодавство чітко обмежує роботу чиновників, щодо інших професій в жодному із законів, зокрема й освітянських, немає. Отже, ні директор, ні звідувач відділом освіти не має права бодай натякнути комусь із колег, що пора скористатися правом на відпочинок.
 В листі й зачасту в житті вустами молодих говорить максималізм. Не така вже й велика пенсія у вчителя, як не поцінована по-справжньому його праця. Справді, свого часу на 130 радянських рублів міг пенсіонер-освітянин з пільгами і вартістю життя більш-менш пристойно забезпечувати старість. Наразі, острах перед завтрашнім днем утримує, можливо, й ті 11 відсотків ветеранів-учителів при роботі, повних і неповних годинах.
Не можна говорити й не маємо права, що вчительська праця -- "комфортна" і легка, як те, що ветерани "відсиджують" свій робочий час. Навіть достеменно не знаючи всіх пенсіонерів-освітян, зримо знаю до десяти чи трохи більше справді талановитих, не байдужих до своєї професії, дітей наставників, з якими було великим гріхом попрощатися школі. Саме таких учителів, можливо, бракує в якійсь сільській школі, куди без особливого ентузіазму йдуть випускники педвузів. Всі хочуть працювати в місті, де справді проблемно працевлаштуванням молодим, надто нині, коли з кожним роком рідіє учнів не те, що в класах, а меншає тих же класів.
Це проблема загальнодержавна. Вона навіть не в пенсіонерах, які продовжують працювати, ба навіть, які відразу піднімуться й підуть відразу всі на заслужений відпочинок, через рік ситуація повториться, бо прийдуть нові випускники вузів, які переважають числом державне замовлення і потребу в кадрах.
З причини, сказаної вище, не хочу коментувати зміст листа, який публікуємо абсолютно без редагування. Можу тільки розділити розчарування, біль акторів, глибоко розуміючи, як це залишатись без роботи, до того ж в омріяній професії, до якої є здібності, талант, любов до дітей. Таким найщиріше можна лише побажати терпіння, моральних сил переступити через розчарування і розуміння, що ми живемо в часі, якого ні дітям, ні внукам, навіть ворогам не побажаєш. Навіть при тому, що ні до чого авторам наступна офіційна статистика, все ж скажу. Наразі в області зареєстровано майже 24 тисячі безробітних, проти 19 тисяч о цій порі торік (на 1 січня поточного року було 32 тисячі). При цьому центр зайнятості пропонував у нинішньому півріччі безробітним 18,1 тисячі вакансій, торік -- більше 32 тисяч. Отже, бачимо загальне ускладнення на ринку праці з причини загальновідомої.
До речі, протилежна освітянській ситуація в охороні здоров'я. Сьогодні в області не вистачає близько 200 лікарів та 120 медсестер, гострою є кадрова ситуація в Носівській лікарні.
І наостанку ми звернулися із запитаннями до директора районного центру зайнятості Г. В. Красносільської: скільки через її службу вчителів взагалі, не тільки молодих, шукають роботу. Але це не значить, що порушувана, включаючи емоції і юнацький запал, тема е актуальна. Вона також не без аспектів моралі й моральності. Й тому ми не заперечуємо, якщо наші читачі її продовжать.
РЕДАКТОР.