 У клубі «Берегиня» Час – найпильніший вартовий життя. Нестримно поспішаючи вперед і водночас довжиною у вічність кожною своєю миттю, він завжди несе з собою ключі від усіх таємниць, на довгому полотні своєї історії виписуючи справжні імена й знімаючи всі маски. Просіяні в його засіках факти і події минулих років нерідко озиваються новими голосами, набувають яскравих відтінків детальності й самовираження крізь призму дрібних на перший погляд, буденних штрихів. Варто лиш зацікавитися ними, потягнути за найтоншу ниточку-зачіпку, а кінець її може виявитися в будь-якому місці.
Для члена ради Київського історико-патріотичного клубу «Пошук», ветерана війни В.М.Фінансової таким несподіваним поворотом у дослідженні діяльності підпільників Дарницького вагонно-ремонтного заводу під час Великої вітчизняної став їх щільний зв’язок з партизанами Носівщини, зокрема з’єднанням «За Батьківщину». Його героям – народним месникам присвячено немало сторінок книги Віри Миколаївни «Этот день мы приближали…», яка увібрала в себе десятиріччя кропітких архівних пошуків, вивчення мемуарів, спогадів ще живих учасників тієї далекої близької війни. Зважаючи на це, цілком закономірно, що одна із перших ластівок нового видання завернула саме на Носівщину, у центральну районну бібліотеку, де на черговому засіданні клубу «Берегиня» відбулася хвилююча, цікава презентація книги.
Разом зі ще одним виданням В.Фінансової «Книга спогадів ветеранів», подарованим бібліотеці, представляти зібраний матеріал на носівській землі приїхала донька авторки, викладач столичного Військового ліцею імені І.Богуна Ольга Потькалова, яка разом з матір’ю доклала немало зусиль, аби невідомі досі факти про героїчну діяльність невидимого підпільного фронту нарешті стали відомими широкому загалу.
Без перебільшення, ця зустріч за щедрим столом Берегинь стала справжнім одкровенням для зболених душ, які впродовж вже цілого людського життя несуть в собі болісний відгомін пережитого випробування, з короткою назвою війна. Більшість присутніх знайомі з ним зблизька і на «ти», винісши на тендітних жіночих плечах почасти занадто важкий хрест зовсім не жіночої боротьби, гіркої вдовиної долі. Тому так рясно було гірких, солоних доріжок на обличчях присутніх, так гостро торкалося до їх сердець з назавжди відкритими ранами кожне слово-сповідь виступаючих. Помережані пісенними посвятами, у виконанні Алли Боженко та Андрія Чуба, спогади, здається, не мали берегів. З вуст колишньої партизанки, почесної гості зібрання Галини Василівни Данилко, багатьох присутніх берегинь, які особисто знали партизанських героїв М.Стратилата, І.Бовкуна, М.Симоненка, кожен із народників месників наче заново воскресав, майже зримо був присутнім на цьому вогнику пам’яті, розділяючи хвилювання і щем присутніх зі світлин на стіні, оформлених чудовими рамками – справжніми витворами мистецтва дерево оздоблення, у виконання землякам.П.Шелеста, теж присутнього на зустрічі.
Імена героїв і їх самовідданість, мужність кожного захисника Вітчизни повинні бути оберегом і гордістю кожного покоління, – в унісон говорили і Берегині, і присутні гості з Києва О.Потькалова та директор однієї зі столичних шкіл, уродженка Ясної Зірки О.Грозденська. Пам’ять ж бо, як і душа, вічна і доки вона зберігається і шанується, подвиг тих, хто спіткнувся об кулі на рубежах Батьківщини, житиме у вічності, як уособлення найвищою людської самопожертви в ім’я рідної землі, свого народу.
О.ДАВИДЕНКО,
президент клубу «Берегиня».
|
