Свят у нашому житті -- незлічимо. Настільки багато, що не тільки працювати, іноді здається, не вистачає часу, а й відпочити з душею, захопленням ніколи. На щастя, більшість їх пролітають мимо, не зворушуючи душі. Як, скажімо, Першовересень. Таки всенародне свято, яке не обійшло жодного серця схвильованістю почуттів. Вони повернули нас і в босоноге дитинство, і в юність, і в перше захоплення, яке, навіть уже у віці з давно посивілими скронями, згадується найкрасивішим у світі дивом…

 Щойно були ми ще в одному святі. Вікопам’ятному, неминущому, яке майже на сьомому десятку літ від події продовжує хвилювати, спонукає думати нерідко й до болю навіть останнє покоління, яке виросло з радянської доби, знаючи про війну лише з книжок та кінофільмів і майже не відчувши уже повоєнних злигоднів.

 Час незвичайний, переломний для розуму і серця. Недарма обраний попередньою помаранчевою владою, аби якомога більше витерти з пам’яті історичну пам’ять про останню велику війну, яка увійшла в свідомість і нинішніх поколінь як Вітчизняна. Богу чи випадку завдячувати, що менше стало наразі неправди і лицемірства і в нинішньому травні, і в цей вікопомний вересень, бо 67-у річницю свого визволення Україна святкує з незрадженою пам’яттю, повертаючи до життя прекрасний радянський лозунг: «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Це підтверджують і акції, які відбулися з нагоди і в нашій Носівці впродовж цього тижня. Отже, не старіє місток, який єднає нас поколіннями, не втрачається глибокий гуманний і суспільний зміст, який залишає міцні підвалини бути патріотами і нашим дітям, уже зовсім іншим, але не втраченим духовно і морально.

 Маючи уроки минулого десятиріччя, хто знає, як складеться наша історія в подальшому, що буде через півсотні літ і більше. Адже наразі вже навіть історію вікової давності про першу світову війну, її героїв ми згадуємо й коментуємо з байдужим серцем.

 Сьогодні теж свято родинне, яке продовжує історичну естафету вдячної пам’яті нащадків і про першу літописну згадку про Носівку і початок адміністративного утворення Носівського району, який, щоправда, почався в лютому, але вже втретє відзначається заодно з вибраним символічно вереснем, коли, по суті, теж відбулось визволення-народження знову.

 Всього один день. Він пролетить, як мить для Носівки, учасників і організаторів пам’ятних урочистостей, насичений у програмі заходами настільки, що не запам’ятатися не може. Хотілось би надзвичайно, щоб і наймолодші його учасники зажили в ньому почуттями попередніх поколінь, значимістю подій і вчинків своїх земляків, які не шкодували себе в ім’я Вітчизни і рідного краю.

 Велелюдним, хвилюючим і досить змістовним очікується, з огляду на програму, нинішнє свято нашої земляцької родини. Увійдімо знову в цю повноводну ріку почуттів і залишаймось з доброю пам’яттю і в пам’яті.

О. НЕСТЕРЕНКО.