Минулий тиждень виявився повчальним для нашого громадського суспільства. Здавалось, на таку невидиму, проте матеріальну категорію, як час, народні депутати намагалися вплинути по-вольовому, затіявши досить банальну суперечку з уже традиційним переходом на так званий «зимовий час». Нагадаємо, попередньо було прийнято рішення про його відміну, що збунтувало в певній мірі суспільство, піднявши хвилю коментарів і від фахівців, а ще більше -- від просто бажаючих «вставити й свої п’ять копійок». Добалакались, посперечались, що по коліна, а то й вже зайшли в політику. Одні побачили у відмові від переведення стрілок на зиму наближення до російського годинника, інші навпаки -- брудну провокацію перед зустріччю на найвищому рівні керманичів двох сусідніх держав, мовляв, перехід на «зимовий час» аж на дві години відірвуть Україну від Москви.

 Таки насмішили достеменно просвічених і загалом широку громадськість, яка пам’ятає ще з шкільного курсу астрономії про справжній сонячний час, природній поясам, який визначається обертанням Землі відносно Сонця і є, власне, біологічним годинником для кожного живого організму й людини також. Переведення стрілок явно не на шкоду всім, бо справді, як зауважив один із депутатів, корови дояться в свій час, а не за встановленим депутатами. Втручившись у час, ми навіть у цьому порушили гармонію зв’язку з природою, відчуваючи при цьому не лише дискомфорт, а й нездоров’я, низку всіляких ризиків для суспільства, про що не раз говорили й застерігають фахівці й переконалася більшість, хто звик вставати до роботи із Сонцем і працювати, доки воно на небозводі.

 Зрештою, в супліках про переведення стрілок так ніхто й не згадав, що ще з 1930 року ми живемо вже за поясним, тобто природним часом, а за «декретним», коли на всій території СРСР годинники було переведено на годину вперед. Тож, очевидно, щоб увійти у сонячний годинник, нам потрібно раз і назавжди перейти на зимовий і більше не крутити стрілками й мізками заодно, вигадуючи нісенітниці, зокрема й політичного змісту. Зрештою, перехід на зимовий годинник не такий важкий здоров’ю, хоч теж і з незручностями. Літній час таки згубний для людського організму і хочеться сподіватися, що уряд врахує всі негативи з переведенням стрілок і залишить, нарешті, годинник у спокої після останнього цьогорічного переведення стрілок на зиму.

 А оглядатися Україні на «декретну» годину, для другого поясу названу «московською», таки очевидно абсурдно, зокрема й для заангажованих політиків, бо й між двома державами тиждень, здається, вніс порозуміння й мудрість у стосунках.

 Україна таки вернулася до «Зимового» часу, природного, біологічного, виправданого ритмом людського життя. Хай, навіть, з третьої спроби, та все ж схилились за стрілками здорового глузду в часовому просторі. Як буде влітку, побачимо. Та я особисто побажав би Україні, в образному розумінні, зоряного часу, який, до речі, теж існує і широко застосовується в астрономії. І хоч зоряна доба буквально на чотири хвилини коротша за середню сонячну, проте звучить як для нашої держави не менш красиво. Живемо за сонячним часом, за зоряним, а не за декретним!

О. НЕСТЕРЕНКО.