Ігор Миколайович Гладкий -- з молодої генерації менеджерів нафтогазової промисловості, хоч у галузі без перерви дев’ять років. Отже, коренями вріс у кращі традиції й досвід колег професіоналів. Власне, трудівнича кар’єра у нього, як і весь стаж, у колективі, який кілька місяців тому він очолив. За плечима дві вищі освіти -- Київський міжнародний університет цивільної авіації та Івано-франківський національний технічний університет нафти і газу. В ньому фахову освіту здобував, уже працюючи інженером газокомпресорної служби та очолюючи оперативно-виробничу. Словом, як абетку, знає виробництво, розширивши і практичні фахові знання, і набувши досвіду керівника-організатора, очолюючи донедавна інженерну службу Мринського ВУ ПЗГ.

 Безперечно, немало перейняв від попередніх керівників, талановитих організаторів газової промисловості В. І. Чоби та М. П. Малинського. Микола Петрович і наразі поруч з колегою на чолі інженерної служби. 

 Очевидно, надзвичайно мудро чинить керівництво філії УМГ «Київтрансгазу» ДК «Укртрансгаз», НАК «Нафтогаз України», не обриваючи естафету управлінського кадрового потенціалу, мовляв, передай неодмінно свій талант працювати з людьми, фахове вміння наступнику, а далі, як забажаєш, використовуй конституційне право на життя пенсіонера чи залишайся радником на громадських засадах.

 На щастя, нелегкі загалом для вітчизняної промисловості останні часи з недолугими реформами все ж газівники обходили, завершивши грандіозну реконструкцію на підприємстві спорудженням сучасної потужної компресорної станції. І до цього будучи кращим в українській газовій промисловості, підприємство вийшло не лише на європейський рівень технологічного виробництва, а й загалом промислової культури, умов праці й побуту колективу.

 Ігор Гладкий пройшов гарт будівничого і організатора і в цих будівничих випробуваннях, а отже, свій для колег, передбачуваний і можна з повним правом сказати: знову мринських газівникам поталанило на керівника.

 Хоч ноша й нелегка таки випала молодому керівнику. Загальна Криза, ВУ ПЗГ із самодостатнього підприємства стало структурним підрозділом філії УМГ «Київтрансгазу», що значно обмежило фінансово, привело до оптимізації служб. І все ж новий начальник пройшов цей непростий етап надзвичайно гуманно: скоротились вакансії, люди залишились. Відстоює й нині позицію, що досвідчені уже керівники, які досягли пенсійного віку, своїм талантом і досвідом продовжували естафету добрих справ на підприємстві. Це й керівники газокомпресорної станції та зразкової завжди в «Київтрансгазі» автотранспортної дільниці О. П. Колесник та О. П. Бувайлик, які завжди за приклад у колективі своїм сумлінням, обов’язковістю.

 Ігор Миколайович надзвичайно цінує досвід когорти ветеранів ВУ ПЗГ, зокрема й головного бухгалтера Тамари Семенівни Самусь, яка згуртувала надійний колектив облікової служби. Всі вони й потрапили в цю святкову тему знімком, перебуваючи в кабінеті керівника.

 А взагалі понад 240 працівників ВУ ПЗГ забезпечують безперебійну роботу великого господарства, яке здійснює закачування газу, підтримує постійно потрібний його запас у сховищах... Чіткий, розмірений пульс управління -- все згідно з планом, графіками, бо на кожному місці -- надійні, випробувані в буднях працівники. Ось і цього разу наш фотокор увічнив на знімках чергову зміну: електрика Анатолія ПРИЩЕПУ, машиніста Володимира ШУЛЬГУ, інженера АСКВ Семена ФЕДЕВИЧА, диспетчера Олександра КОМПАНЦЯ, в.о. начальника компресорної Олександра ЧОБУ та окремо -- приладиста Валентину ГРИЦКОВУ.

 Новий начальник знає кожного по спільних буднях, зберігаючи в кращих традиціях увагу до молодих. Ось вже по стопах батька йде Михайло Малинський, очоливши оперативно-виробничу службу. На чолі геологічної вже другий рік Ігор Давиденко, поруч із яким із своїм багатим досвідом Г. О. Клименко. Словом, все краще в трудівничих традиціях колективу тут збережено, примножується. Завершується сучасний ремонт службового приміщення й уже на найближчу перспективу живе новий керівник УПЗГ реконструкцією Червонопартизанського газосховища, проект на яку проходить нині експертизу. 

 Ще й півроку немає, як мринські газівники з новим керівником. Уже переконалися -- надійним, з яким по плечу улюблена робота, сподівані успіхи й результати, а відтак і свято професійне зустрічається з відкритою душею, радісно. Як і було в кращих традиціях мринських газівників.

О. ЛЕСЬ.