За два останні десятиліття наш календар у кілька раз поважчав на свята і пам’ятні дати. Однак, нерідко набуті нові не переважують значимість втрачених. Зокрема, в листопаді, який своїм сьомим числом повсякчас нагадує про подію, яка, власне, була іконою майже все минуле століття, як подія, що великою мірою змінила світ.

 Нинішня річниця Великої Жовтневої революції цьогоріч не кругла дата. І все ж, незважаючи, що це свято поза ідеологічними основами української незалежності, воно не пройшло мимо пам’яті багатьох людей, особливо у великих містах, а в таких, як наша Носівка, відбулося хіба що покладанням квітів до пам’ятника вождю й натхненнику революції, яка 94 роки тому справді таки сколихнула світ, змінила життя не лише багатьох поколінь шостої частини землі, а й вплинула загалом на розвиток цивілізації.

 Хай би хто як не називав цю подію -- Великою Жовтневою соціалістичною революцією чи просто більшовицьким переворотом, та переоцінити її просто неможливо. Ні з огляду на розвиток Радянської країни, ні інших держав, які таки взяли уроки соціалістичних перетворень бодай у поступі прогресу, взаєминах влади зі своїм народом. І хоч ідеалу соціальної справедливості не було ніколи, це лиш мрія і прагнення людства, проте щось таки схоже на її втілення відбулось у радянській державі. Якою б гіркою не була ця проба пошуку шляху, осуджувати те, що відбулося в історії, в якій у кожного народу на різних етапах розвитку було різне і в світлих тонах, і в темних, за великим рахунком, невдячно. Однак, головні уроки події понад дев’яти десятків літ тому, як небо, завжди будуть над суспільством, нагадуючи, що будь-яка революція починається з бездарного керівництва, яким у 1917 році виявився Тимчасовий уряд, завівши за кілька місяців правління велику імперію, в тому числі й Україну, в гостру кризу. Чи варто всує й огулом осуджувати зміни, які відбулися, настільки швидко в часі й помітно для всього світу, внаслідок яких Радянська держава вийшла в багатьох параметрах у лідери. 

 Зовсім не ставлю за мету канонізувати подію давно минулого часу, як модно було завжди й наразі поготів, колигероїзують далеко не героїв з минулого, а то й сучасників і колінкують перед подіями, за які буває надзвичайно соромно… 

 Зумисне обходжуся без прикладів і все ж, вкотре, після подій 7 листопада задумуюсь, чи наблизилась Україна до пресловутого демократичного вибору, якщо ті, хто всує з цими ідеалами на вустах в здичавілій люті накидається на мирну демонстрацію, звичайно, не однодумців. Судячи з усього, до справжньої демократії у нас ще довгий і тернистий шлях, коли гору беруть політичні амбіції, нехтування історичною правдою, лицемірство, фанатична прихильність до однієї ідеї з ненавистю до протилежної думки, ідеалів, зовсім не вигаданих, які глибоко змінили світ і назавжди залишаться уроками для людства. Саме такою подією була в житті кількох радянських поколінь і народів світу Велика Жовтнева соціалістична революція -- для одних близька по духу, для інших -- страшна й безглузда, однак в такій же мірі безглуздо майже через століття її боятися. Правильніше -- усім треба учитися, учитися і учитися на її уроках. Вважаю, даремно, що в нашому календарі 7 листопада без помітки навіть звичайним буденним шрифтом. Це б означало, що наша влада на Олімпі справді відстоює демократичний розвиток суспільства, прихильна до історичної пам’яті свого народу, а не політичним амбіціям, ідеалізації подій і осіб, які в нових іконах тьмяніють швидше, ніж встигнуть погаснути запалені їм свічки.

О. НЕСТЕРЕНКО.