Саме таку назву має останній дванадцятий місяць року. Адже грудень дарує мало сонячних днів, частіше стоїть непривітна, похмура й холодна погода. А ще цей місяць інколи звуть хмурнем та студнем, воротами зими. Втім, до початку грудня земля ще не встигла повністю охолонути. Своє тепло вона віддає повітрю. Тому нерідко перший сніг змінюється відлигою, потім морозом. Спочатку сніг падає легесенький і пухнастий. Та полежавши кілька днів, він ущільнується, стає міцним і твердим. Земля остуджується на всю зиму, вона кам”яніє, а вода все глибше промерзає. Заснули ставок і озеро. У їхніх глибинах, а також у ручках, у так званих ямах для зимівлі, сховалися і сплять великі риби. Не зважаючи на те, що початок грудня у нас видався досить мокрий та безсніжний, вже у другій його половині зима поступово відвойовуватиме свої законні права – температур повітря поступово знижуватиметься, сягнувши часом 11-14-градусної мінусової позначки. Сипне на землю й сніжком.
Хоч народне прислів”я і стверджує, що сумний грудень у свято й будень, але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо. Наприкінець місяця, тобто 22 числа, припадає зимове сонцестояння, за яким визначають астрономічний початок зими. Наші пращури пов”язували з ним „народження сонця”, або ж „родини сонця”. Саме в цей день наступає найдовша ніч. Але мине кілька днів – і світловий час почне прибавлятися…
Закінчується рік. Багато з нас згадує щасливі і прикрі хвилини життя, за чимось жалкує, від чогось намагається відірватися. Натомість тішать душу сподівання щастя, ждемо, що рік грядущий сповна ощедрить нас гараздами і подарунками.
Зимові місяці, грудень та січень, вважалися місяцями відпочинку, бо на цей період припадали різноманітні різдв”яно- новорічні свята. Дозвілля цього періоду дуже різноманітне, багате на видумку – з численими пісенними сюжетами, ігровими сценками, гумором українського мудрослів”я. Усі обряди так чи інакше були повернуті обличчям до землі-годувальниці. В усіх сюжетних дійствах неодмінно присутня виробнича атрибутика – нива, врожай, шана праці, священне ставлення до хліба. Власне це спостерігаємо в обрядових дійствах річного циклу – колядках та щедрівках, веснянках та гаївках та інше...
Кілька свят зимового циклу ми вже пережили. Це – Видення. вважалося, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому свято називають Виденням. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прагами білизну, м”яти льон – „бо можна придушити душу”. З введенням християнства це свято набуло іншого значення – Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці Марії. Минуло й свято Катерини- 7 грудня- одне з найзнаменніших жіночих свят. Напередодні його колись парубки постилися, щоб Бог послав їм добру жінку. Безпосередньо у день свята, дівчата ворожили та закликали долю. Ранком, до схід сонця, дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті дівчина ставить її у пляшку і чекає на свято Меланки. Якщо до Меланки вишня розквіте – добрий знак, а засохне- кепськи справи. Добрий знак – шлюб.
А ось завтра, 13 грудня, відзначатимемо свято апостола Андрія Первозванного. Серед осіннньо-зимових свят воно найбільше визначається своєю поетичністю й неповторністю. Вважаючись парубоцьким святом, свято Андрія є логічним продовженням молодіжних вечорниць, де юнаки й дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Цього дня колись пекли калету – обрядові коржі із білого борошна. Це різдвяний хліб, перенесений на Андрія, що печеться на Різдво й роздається колядникам. В цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. На Андрія дівчата багато
ворожили, завбачуючи свою долю.
14 грудня – Наума. У давніші часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за тодішнім літочисленням. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. В цей день батьки відводили до школи дітей саме на це свято, бо „пророк Наум наведе на ум”. За народним уявленням, Наум – покровитель розуму, знань і доброчинства.
17 грудня – Варвари. Його відзначали тільки жінки. Дівчата заготовляли галузки з вишень і ставили у воду, якщо гілочки розквітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб. Колись казали:»Яка погода на Варвари, така й на Різдво».
19 грудня – Миколи (святого Миколая). Зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних та знедолених. Найбільше його любили та чекали діти, для яких він був почесним охоронцем. Традиційно на Україні для цього дня готували обрядодії, пов”язані зі святим Миколаєм. На Миколая хлопці починали домовлятися про колядки. Стосовно погодно-урожайних завбачень, то казали: «Як цього дня випаде великий іній – на гарний врожай хліба», «Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину», «Морозяний день – на врожаю хліба й огородини».
22 грудня – Ганни. Від Ганни зима набирає розгін: „Прийшли Ганки – сідай у санки”. З Ганниного дня жінки починали готуватися до Різдва – білили хати, прибирали оселі, посилено годували свиней, щоб мати свіжину на свята. Тихий і безвітряний день на Ганни – на врожай садовини. Коли йде дощ – вся весна буде дощовою.
Ну й, звичайно ж, з нетерпінням чекаємо на прихід Нового року! Надто багато очікуємо від нього, з особливим настроєм переступаючи поріг у рік прийдешній. Втомившись від численних побутових проблем, суспільно-політичних чвар та сварок так вже хочеться бодай якоїсь відрадної стабільності. Тож нехай це радісне свято завжди залишає світлу по собі лише світлу пам”ять і побажання одне одному усмішок, дружніх взаємин, сонячних і мирних днів, гараздів і здоров”я в щасливому Новому році!
К.МИХАЙЛЕНКО.

«Носівські вісті» №49(9117)