Носівщина — унікальний, неповторний край в етнографічному плані. Тут серед мальовничої краси збереглися стародавні народні звичаї. Але існує реальна загроза зникнення наших традицій. Проте тих, хто на це звертає увагу, — одиниці.

У Носівському територіальному центрі є люди, котрі відчувають потребу, щоб зібрати та зберегти традиції української пісні. Вони об’єднались в ансамбль, даруючи радість глядачам на численних виступах. Адже пісня для українського народу — це частина духовного життя і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах вінми не тільки відзначає свята, не тільки прикрашаємо народні обряди, а й також славить свої перемоги над ворогом. 

Ансамбль живе і розвивається завдяки творчим пориванням  учасників та його керівнику Юрію Івановичу Подольському. 

Животворну духовну атмосферу, що панує у колективі, підтримують і певні традиції, які виникли за відносно недовгий час її існування. Саме Юрій Іванович своєю безмежною любов'ю до української пісні надихнув учасників гурту до прагнення співати так, аби всі заслухалися. І це в них виходить дуже вдало. Уже більше десяти років працює ансамбль, який був створений з ініціативи О.І. Комара. Якщо порівнювати із багатовіковою історією держави — це крапля в морі, якщо вести рахунок з часу здобуття Україною Незалежності — чимало.

Коли формувався колектив, то просто хотів знайти однодумців. З часом так склалося, що ті люди, з яких утворився ансамбль, є представниками різних професій  при територіальному центрі.

Колоритні жіночки, кожна з яких — яскрава індивідуальність, напрочуд талановиті. У кожної  — своя історія, своя дорога до ансамблю. Хто прийшов раніше, хто пізніше. Але кожна з них вкладає свою часточку душі в пісню. Ці жіночки наче одна сім’я.

Репертуар колективу різножанровий — українські народні, російські народні та авторські пісні. 

    — Вони усі самородки,  — так характеризує Юрій Іванович учасниць ансамблю. — Ось чому своїми співами викликають у людей найкращі почуття.

Усе життя Юрія Подольського пов’язано з музикою та піснею. Під його опікою діє ансамбль територіального центру, районний хор ветеранів, були й інші колективи, більшість з яких співають й досі. Це надзвичайно талановитий, працелюбний, натхненний педагог-музикант, невтомний ініціатор відродження національної культури — пісенних звичаїв, традицій, обрядів українського народу. Усіх своїх вихованців він об’єднав у вокальному ансамблі. Вчитель музики, відмінник освіти, старший викладач. Це, надзвичайно, талановита людина, сам пише вірші і покладає їх на музику, які виконує його ансамбль. Всі сценарії і репертуар обирають разом, кожен в колективі почуває себе особистістю.

Де тільки не виступав колектив — всюди чарують глядачів своєю неповторністю і талановитим співом.  Виступають на сцені районного Будинку культури, на підприємствах, в організаціях, у селах району. Нині учасники ансамблю дають благодійні концерти, проводять репетиції, оновлюють програму.

Основне місце виступів колективу — це стаціонарне відділення будинку ветеранів у Мрині, запрошують сільські ради, зі своїми піснями об’їхали майже ввесь район. Жодне свято, зустрічі, де головні учасники ветерани, не обходиться без участі фольклорного ансамблю. Виступають на різні свята — День людей похилого віку, День ветерана, на зустрічах ветеранів, у місті та селах, зокрема, неодноразово співав з ветеранами у Лихачеві, Червоних Партизанах тощо.

Безумовно без підтримки матеріальної так довго колектив не вижив. Тому всі вони найщиріше вдячні своєму меценату, директору НВК «Прес» Г.М.Волошину, який постійно підтримує колектив. Він купив баян для коллективу, а в найближчому майбутньому — нові костюми.

Цей ансамбль підтримує українські традиції. На святки вітають знайомих, близьких, сусідів зі святом. Усі бажаючі можуть почути неперевершене виконання української пісні у виконанні колективу, який має за мету збереження споконвічних традицій народу, розвиток української національної культурної спадщини, активізацію національно-культурного відродження рідного краю.

Н.СМАГА.