День Незалежності. Своє національне свято є у кожного народу. Квітучим, усміхнений літом стало воно і на наш поріг, прихиливши українців серцем і помислами одне до одного. Як один народ, неділимий кольорами партійних прапорів, берегами нашого вічного Дніпра, на багатих і бідних, зрештою.

  Повірте, ми, делегація Носівщини, на 20-річному ювілеї Дня Незалежності України, вшановуваному в столичному Національному палаці «Україна», цими почуттями були пройняті щомиті. Різні за віком і досвідом життя, проте в єдиному пориві і натхненні піднімалися з гордістю носівчани на виріст на дорогу усім нам і значно старшу за Україну незалежну мелодію рідного гімну, щедрими оплесками, стоячи, теж зустрічали президента Віктора Януковича.

  … Наш Президент  — одними вустами промовив, напевне, кожний цієї урочистої миті, без пафосу, по-людськи, але з вірою, що він саме ТОЙ, кому долею й часом судилася висока місія відповідальності за нашу Україну. За її плечима нелегка терниста дорога, довге двадцятиліття, яке,може, й більше розчаровувало нас, ніж дарувало радість від успіхів і злетів. А втім, здається, усі манівці вже позаду. У нас, нарешті, рішучий і твердий  у волі Президент, з яким зуміємо подолати крутизну гострих проблем. Задавнених, які дістались у спадок і нових, пов’язаних з невідкладними потребами реформувати суспільство, економіку в ім’я добробуту людей, могутності держави. 

  З високої трибуни Президент поділився з українським народом планами творення, реальної розбудови України, гідної європейських стандартів, цінностей демократії і права.

  Не могли не помітити в залі особливості в офіційній церемонії нагородження найвидатніших особистостей нашої держави. В зоряній когорті Героїв цьогораз стали більшістю люди праці — шахтар, сталевар, вчителька, пілот-випробовувач, улюблений в народі артист. 

  Багато хвилюючого умістилось в серці й на добру пам’ять від кількох годин святкових урочистостей у столиці. Не обминув зал  увагою, як зійшовши зі сцени, Віктор Федорович в щирому рукопотиску привітав перших президентів — обох Леонідів. Це добрий знак Україні, хай, либонь, і передбачений, як говориться, режисурою чи протоколом. А ось відсутність поруч попередника-тезки викликала різні думки.

  І все ж у нашого першого і головного свята держави велика об’єднуюча сила. Потужною аурою заявила вона і в ході прекрасної концертної програми, коли виступи митців супроводжувались фотохронікою історії нашої держави, не обминаючи досягнень та особистостей радянської доби. 

   У нашої Незалежності людяне обличчя і мудрою бачиться нинішня влада, яка повисокішала відразу в один день в очах поколінь, які творили основи України нинішньої, вже суверенної, незалежної.

  Лише один серпневий день. Сонячний, надзвичайно заможний почуттями, окриленістю добрих сподівань і найкращих надій. День, в ім’я якого варто було прожити і двадцять літ, і жити вічно-вічно.

О.НЕСТЕРЕНКО.