Не всім подобається бути в центрі уваги, навіть якщо це негусто в житті. Та все ж, коли нагода така трапляється, сподівана чи й не снилась, погодьтесь, душа квітне. І, чесно кажучи, нам, журналістам, небалуваним зазвичай увагою, приємно було почуватись іменинниками минулого тижня, відклавши буденні турботи про свято для інших, щоб почути добре, щире слово на свою адресу.

 Й цьогоріч ХІ регіонально-міжнародний фестиваль журналістів зібрав численне представництво літописців не лише «Золотий передзвін Придесення» нашого  краю, а й колег із сусідньої Брянщини та Гомельщини. Це був подарунок з чудовим відпочинком від обласної держадміністрації, рідного управління, яке знову очолив Дмитро Никоненко на радість журналістської громади.

  Губернатор був у Президента, тому офіційні торжества й гостини за нього відбував його гуманітарний заступник Віктор Тканко, який, до речі, стояв біля колиски цього форуму і сприймає за честь продовжувати підтримувати цю добру традицію  Чернігівщини, єдину і неповторну в Україні.

 Як і завжди, були спортивні змагання і зустрічі в управління ОДА, нагороди лауреатам конкурсів та майстрам пера й мікрофона, і, звичайно, пречудовий концерт у театрі та гостина біля зачарованої Десни. Лунало немало теплих поздоровлень, пісенних подарунків і побажань. Але вони ніяк не перевершили тих, які ми вислухали від вас, дорогі наші земляки, шановні читачі. По телефонах у редакцію й на домівки, з візитом у редакцію, телеграмному жанрі. Повірте, ваше щире визнання значимості своєї газети, дорогі слова поваги й сердечні побажання -- для нашого невеликого й дружного колективу більше за високі нагороди й натхнення. Всі разом і кожен окремо, озвавшись сподівано й несподівано в наше професійне свято приростили нам крила для вищого неба в творчості, обов’язку перед усією земляцькою родиною бути її голосом у непростому нашому житті, місточком, який нас об’єднає усіх разом і стежиною до мудрості наших чолових. 

  Кожному з нас їм є що сказати: нашим шановним Президентові й Уряду, яким випало історією здійснювати непрості й зачасту невдячні реформи. Нам усім і надто обділеним важко збагнути, чому при прийнятому законі «діти війни» відвойовують свою правду через суди й це їм вдається не завжди. Або чому наш Прем’єр-Міністр гостро критикує комунальників за тарифи зі стелі й неякісні послуги, а реакція навпаки. Скажімо, сусіди-бобровичани вже приватизували свої куценькі водогони й тарифи підвищили. Незчуємось і ми, як і в нас тихо відійде спільне національне багатство й колективно зроблені водогони в одні руки чи в одну кишеню…

 А втім, у червня скільки он радощів. Дитячий день, а за ним і літо -- візьмемо під загальний громадський контроль відпочинок і оздоровлення дітей. Минулої неділі церквою Ніжинської єпархії правились молебні на прохання дощу: здається, Трійця нам його подарує, напоїть заспраглу землю й зело, вирятує із засухи городину й квітники та й напругу зніме для водогону, з’явиться, нарешті, в мережах вода… Як для поливу - золота вода. 

 У нас багато проблем. Спільних для носівчан і жителів кожної сільської громади. Та згадаймо: «Спочатку було слово…» Звичайне, земне, а втім, без умов, з благословення на право й обов’язок іти з цим словом до людей. У нас із вами попереду ще багато зустрічей до наступного ювілейного для районки 80-го новоріччя 2012-го. Сподіваємось, що разом із вами й співзасновниками вже в другому півріччі збільшимо обсяг тижневика до 12-ти шпальт. Гадаю, в цьому ви нас підтримаєте не лише святковим побажанням, а й передплатою на друге півріччя і наступний рік.

 Теплого літа вам, рясних дощів, гарних відпусток.

 Будьмо разом!

О. НЕСТЕРЕНКО.