День пам’яті жертв голодоморів -- трагічна сторінка в історії українського народу, яка не може залишити байдужим сьогодні жоден населений пункт нашої держави, чи то місто, містечко, чи село... За оцінками істориків, за неповний рік з осені 1932 до початку літа 1933 року від штучно організованого голоду в Україні загинуло 10 мільйонів наших співвітчизників. Смерть щохвилини забирала 17 людей, тисячу -- щогодини, 25 тисяч -- щодоби. Не обминула тоді ця біда й Носівщини. Саме тому так людно було минулої п’ятниці біля кургану, над яким піднявся вгору високий скорботний хрест, зібравши з цієї сумної нагоди на мітинг-реквієм представників влади, громадськості та трудових колективів, учнівську молодь, щоб запалити свічу скорботи, гідно вшанувавши пам’ять безвинно загиблих голодною смертю земляків.
-- Вшановуючи пам’ять жертв голодомору та політичних репресій, сьогодні ми прагнемо, щоб наші сьогоднішні дії та вчинки допомогли людству уникнути подібних трагедій у майбутньому, -- сказала у своєму виступі на мітингу заступник голови РДА Людмила Олексанко. – Символізуючи скорботу за загиблими, це святе для кожного з нас місце пам’яті, де ми сьогодні зібралися, має стати засторогою для прийдешніх поколінь про недопустимість повторення подібних страхіть, утверджуючи нашу віру в торжество та відновлення історичної справедливості…
В унісон її виступу звучали слова заступника голови районної ради Миколи Павленка:
-- Наш народ зазнав багато чисельних втрат. Й найгірше, що все це відбувалося не під час війни, не в роки епідемій чи мору, а в мирний, здавалося б, час. Саме тому ці втрати важко осягнути звичайним людським розумом, адже після геноциду українців світ вжахнувся від розуміння наслідків цього фізичного та духовного нищення людини. Й душі та серця цих безневинно закатованих людей будуть спокійні доти, поки ми пам’ятатимемо всі гріхи злочинних режимів, а світло їхньої невинності буде дороговказом для кожного суспільства…
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам»ять жертв того страшного лиха. А благочинний Носівського округу митрофорний протоієрей отець Михаїл відправив панахиду за душі безневинно померлих, закликавши об»єднатися у спільній молитві до Всевишнього, щоб ніколи більше кривава вакханалія не затягувала людей у свій зловісний вир, щоб земля більше не тяжіла смертю, а сонце сходило лише для того, аби дарувати життя…
Горять поминальні свічки біля кургану, скорботно схиляють до його підніжжя свої голівки живі осінні квіти -- жагучим знаком, даниною серця, щоб подібне більше ніколи не повторилося ні нині, ні в майбутньому, ні у віках…
В.СОЛОМАХА.

«Носівські вісті» №49(9117)