У Героя України Леоніда Григоровича Яковишина черговий ювілей. Скільки всього їх було на його довгій і багатій життєвій ниві -- не станемо рахувати, та він і сам не любить це робити. Бо Леонід Григорович живе не від ювілею до ювілею, а від однієї доброї справи до іншої. І їх значно важче порахувати, ніж ювілеї. Адже цей Чоловік у дорослому житті, напевно, і дня не прожив, щоб не залишити на землі якусь добру справу.
Уже в перший рік практичної роботи старшим агрономом в радгоспі «Мирогощанській» на Ровенщині Леонід Яковишин підтвердив одержаний в Уманському інституті фах вченого агронома, і молодого фахівця запросили на посаду старшого агронома районного управління сільського господарства.
Через чотири роки після інституту була така ж посада в обласному управлінні, а в 27-річному віці Леонід Григорович уже керував Костопільським районним управлінням сільського господарства.
В ті часи для сина простих батьків такий стрімкий кар'єрний ріст був можливий лише завдяки вмінню і працьовитості. Саме ці важливі життєві людські риси і творять на землі добрі справа. У нашого ювіляра вони присутні ще з дитинства. А особливо розкрилися, коли Леонід Григорович у 1970 році був призначений на посаду директора Майнівського радгоспу -- технікуму.
Після першого ознайомлення з цим великим науково - виробничим господарством у молодого керівника (тоді він не досяг ще навіть Христового віку) склалося гнітюче враження. Урожайність зернових -- 16 центнерів, як у відстал ... Читати далі »

                              Коментар спеціаліста

У всіх дев'яти господарствах району, де утримується громадське тваринництво, починаючи з початку травня організовано перейшли на режим літньо-табірного утримання худоби, приділяючи особливу увагу випасанню корів на озимих, відведених на зелений корм, там, де це доцільно,
Нещодавній об’їзд господарств району, де утримується та розвивається тваринництво, спеціалістами управлінь агропромислового розвитку та ветеринарної медицини, районної держветлабораторії засвідчив високий рівень організації виробництва тваринницької продукції керівниками та спеціалістами господарств щодо ефективного використання зеленого конвеєру в умовах літньо-табірного утримання худоби.
Згідно плану зеленого конвеєру, починаючи з і 1 декади квітня та 1 декади травня, в господарствах розпочали випасання дійної череди ВРХ на озимині (жито, пшениця) та природних пасовищах.
 В таких господарствах як ПП «Агропрогрес» (керівник М. Я. Шумейко), ЗАТ «Нива» (керівник Г. І.Супрун), ТОБ ім. Стратілата (керівник М. І. Власенко) розуміють безперечні переваги утримання тварин на пасовищі, тому створили належні умови для утримання худоби у літніх таборах, все дійне поголів'я випасається на озимині з використанням «електропастухів» та на природних пасовищ ... Читати далі »

                                        Тиждень

Давним-давно ще російський цар Петро І прорубав вікно у Європу, запозичивши немало в сусідів та використавши їх досвід у розбудові імперії. Цим і увійшов в історію той великий, який заклав, зокрема згодом величне місто на болотах й на кістках українців.
 Про це ми не вивчали в школі і довго не знали, як і багато чого іншого. В тому довгому переліку й те, як живуть у Європі, бо й сусіди-слов’яни через кордон, навіть рідня по прапорах і гаслах, були за сімома дверима для більшості радянських українців і перетинали кордон хіба обрані і то під недремним оком.
 Космічно швидко, невпізнанно змінився світ, який було передбачив один із талановитих поетів шестидесятників Петро Засенко. Серед віршів, які прогледів цензор, були й такі рядки:
Час відстань краде,
Ту промчить крилато,
Йому я честь за бистрину віддам,
Бо від Парижа до моєї хати
Вже стало ближче, ніж було дідам.
 Книжка поета „В князівстві трав” була в одну мить вилучена з продажу, а втім ми зачитувалися прекрасними віршами, зрозумівши тоді, що кінчилися і хрущовська відлига, і застійні часи: залізний за навіс ще більше відгородив наше покоління від європейської цивілізації, культури...< ... Читати далі »