Є де відпочити і душею прихилитись до краси
З кожним роком період літного тепла, відпусток та канікул стає всі більш складним іспитом на витривалість для сімейних бюджетів і гаманців. Завбачливі громадяни готуються до нього за всіма правилами відомого вислову «готуй сани влітку, а віз -- взимку». Зрештою, інакше за середньостатичні заробітки не вийде втілити в життя мрію поніжитися на узбережжі моря, побачити нові краї. А саме так ми більшістю уявляємо ідеальний відпочинок від роботи, домашніх турбот, прагнучи до нових вражень, хай і тимчасової, але все ж зміни всього оточуючого. Нинішнього літа, на жаль, такий варіант став знову дійсно розкішшю для пересічного українця. Криза буквально роздавила з такими потугами налагоджену доступність для широких мас сфери курортного відпочинку, піднявши щабель розцінок на рівень захмарний порівняно із заробітними платами.
Втім, і в цій ситуації таки не без доброго, позитивного -- не маючи можливості поїхати на відпочинок на південний кінець України чи за її межі, багато громадян чи не вперше роззирнулися навкруги, зробивши для себе немало цікавих відкриттів, зокрема й про край, де народилися і де можна не тільки працювати, а й повноцінно відпочивати.
Правди ніде діти, ми таки загубилися в хаотичності багатопроблемного сьогодення, забувши, що карта нашої держави мальована найколоритнішими пензлями краси, традицій, багатовікової історії, відгомін якої красномовний повсюдно, але так часто залишається непоміченими і непоціновуваним тільки тому, що знаходиться не за тридев’ять земель, а поруч, перед очима.
Носівчанам теж є чим пишатися, що показати гостям і самим відпочити серцями в обіймах мальовничості, що оточує зусибіч. Надто в пору літньої благодаті, коли багата поліська природа щедро роздає свої дари у безкраїх лісах, на достиглих луках, біля берегів двох річок, окрас Носівщини -- Остра і Носівочки. Адрес і адрес повсюдно, аби долучитися душею до вічного, прекрасного, безцінного. Натомість топчемось по них байдужістю, а розгалужені туристичні маршрути Чернігівщини й досі обминають наш район, хоч у балачках і планах статус туристичного вже закріпився за героїчними Козарами, зрештою близький кожному із наших сіл -- зі своєю, особливою атмосферою, людьми, звичаями, видатними земляками і пам’ятними датами в історії.
Натхненна колиска Носівщини виплекала цілу плеяду талановитих, непересічних особистостей, відомих на всеукраїнському небосхилі почесної шани і визнання. Проте ми не вміємо ними гордитися, тоді як поруч безліч добрих прикладів для наслідування. Скажімо, така ж периферійна, незаможна коштами Сосниця, мала батьківщина уславленого українського письменника, режисера та кінодраматурга Олександра Довженка. Його батьківська хатина-музей щороку збирає туристів з усіх куточків України, гостинно запрошуючи кожного бажаючого зануритися у повінь глибинної української самобутності на берегах зачарованої Десни.
У ряді пам’ятних міст Чернігівщини і сусідній Козелець з його величним Собором Різдва Богородиці, збереженою будівлею полкової канцелярії, садибою Покорщина. Навіть у невеличкому селі Лемеші збереглися пам’ятки, пов’язані з життям родини Кирила Розумовського -- гетьмана України. Для гостей тут завжди відкриті двері будівлі земської школи та Трохсвятинської церкви, збудованої родиною Розумовських у 1755 році.
Протягом усього календарно року не міліє на відвідувачів з усіх усюд справжня гордість не тільки нашої області, а й усієї держави -- Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», що знаходиться на Ічнянщині. Понад двісті років тому за проектом російського архітектора Карла Бланка та українського зодчого Максима Масцепанові на берегах річки Смош виріс розкішний палац романтичного стилю, який згодом розрісся в чималий маєток, який набув рис російського класицизму з розкішним парком, розбитим на понад 600-гектарній площі.
Найбільшого розквиту та слави Качанівка набула, знаходячись у власності сім’ї Тарновських -- українських колекціонерів та меценатів. Маєток назавжди здобув славу культурно-мистецьким центру півночі України, де залишили свій творчий слід Т. Шевченко, М. Максимович. М. Врубель, брати Маковські, П. Куліш, Л. Жемчужніков, О.Волосков, В. Рєзанов, В. Штейнберг, Д. Яворницький... Зачарований місцевою красою М.Глинка в Качанівці пише пісні, романси і свій шедевр -- оперу «Руслан і Людмила». Михайло Глинка обожнював Тарновських. На честь Григорія Яковича була написана кантата «Гімн господарю», а розчулені Тарновські збудували альтанку, яку назвали ім’ям композитора…
І досі тут звучить неповторна музика епохи високих почуттів і українського духовного відродження в поєднанні з легкою елегантністю аристократизму. Відчути її, пропустити через осмислення величезний пласт української історії, відображений тут, може кожен і будь-якої пори року. Повірте, після цього багато речей бачаться в зовсім іншому ракурсі, а вражень -- приємних, захоплюючих вистачить надовго.
Все частіше торують носівчани стежину і до с.Оленівка Борзнянського району, де розміщений меморіальний музей-заповідник П.Куліша та його дружини Г.Барвінок «Ганнина пустинь» з його традиційним сільським українським обійстям і романтичною алеєю закоханих та капличкою цілителя Пантелеймона, де увічнено кохання і знайшло вічний спочинок відоме творче подружжя.
Багатий у Чернігівщини спадок і козацької доби, який, мабуть, найяскравіше представлений і зберігся в героїчному Батурині -- колишньою резиденцією гетьманів Лівобережної України. Тут до цього часу зберіглися в доброму стані палац К. Розумовського, Воскресенська церква -- його усипальниця, будинок генерального судді В. Кочубея. Відкрита для туристів цитадель Батуринської фортеці із фрагментами оборонних стін, в’їзною брамою і баштами, гетьманським будинком та скарбницею, дерев’яною церквою. Діє в Батурині і археологічний музей.
Не менш мальовничий і пам’ятний Седнів пропонує туристам огляд залишків валів стародавнього городища, а також садибу чернігівського полковника Якова Лизогуба, збудовану приблизно в 1690 році.
Княжа епоха Київської Русі залишила свій слід у Новгород-Сіверську, відомому своїм музеєм-заповідником «Слово о Полку Ігоревім», основу якого складає ансамбль Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, заснованого в кінці XI -- на початку XII століття на пагорбі над заплавою Десни. З архітектурних споруд до сьогодні тут зберігся фундамент головного мурованого Спаського собору та залишки стін Княжого терему. На території заповідника також діє постійна виставка присвячена відомому твору «Слово о Полку Ігоревім» та тимчасові з історії монастиря, відкриті художні виставкові зали. Представлені широкі експозиції краєзнавчого відділу -- по історії міста, археологічним розкопкам, флорі та фауні Сіверського краю.
Вічний шлях пам’яті і шани українців прокладено і до станції Крути -- уособлення героїзму і самопожертви, принесеної полеглими тут студентами на алтар Вітчизни. Завдяки сприянню Президента України тут відкрито Меморіал «Пам’яті Героям Крут», створені скульптурні композиції «Колона» та «Шинель».
Без перебільшення, уся українська багатовікова історія залишилась у численних пам’ятках Чернігівщини. Лише в самому обласному центрі від відомого Валу і повсюдно, майже на кожній вулиці діють музеї, безліч пам’яток історії та культури. Береги Десни тут під золотими куполами соборів та храмів.
Благословенна і багата неоцінимим земля Полісся, частинкою якої є і наш район. Маємо пишатися цим і частіше припадати до витоків духовності й пам’яті, наснажуючись творити сучасну історію своєї держави, аби наш почерк вчинків і помислів залишився достойним слідом у віках. Нам є з чого брати приклад.
Тамара ДАНІШ.