Так починалось

 Виповнилося 90 років події, яку наразі вже й згадувати не в моді, хоч її добрі традиції збереглися і слугують суспільству й у нашому часі. В ніч із 12 на 13 квітня комуністи-робітники депо Москва-Сортувальна після роботи, в умовах голоду і холоду, безоплатно відремонтували три паровози, що мали йти на фронт. А вже 19 травня, того ж 1919-го, відбувся перший масовий суботник на Московському залізничному вузлі.

 Звідтоді „суботники” увійшли в життя в усій колишній радянській країні в різних формах організації праці в матеріальному виробництві і соціальній сфері, ставши воістину всенародним рухом – свідомо добровільним, самовідданим, безоплатним.

 У новітній Україні ми внесли національний колорит у слово і саму акцію, називаючи колишні „паростки комунізму” толоками. Можливо, поменшало тепер ентузіазму, патріотизму, іще багато чого, зокрема й ідеологічних лозунгів, проте добрі традиції живуть, що підтверджує і цей приклад.

 Носівчанам на добро

 Не можна обійти увагою останню акцію, яку розпочала група ентузіастів-носівчан на чолі з колишнім військовиком Валерієм Риндею. Саме він, спостерігаючи роками за невпорядкованим ставком по руслу Носів очки в самому центрі міста, знайшов групу однодумців з бажанням зарибнити плесо та облаштувати береги для відпочинку носівчан. Понад сімдесят чоловік склались у спільну касу, підтримали коштами керівники-господарники Валерій Давиденко та Юрій Гончар, компанія „Вірс”. Не відкладаючи, завезли малечу коропа та білого амура понад 700 кілограмів і запустили в став, закривши попередньо виходи з нього.

 З одним проханням звертаються природолюби до місцевих рибалок і браконьєрів, не менш, допоки не турбувати рибу - і восени всім буде задоволення.

 Валерій Григорович із однодумцями беруться облаштувати на березі Носівочки відпочинкову зону, майданчик для дітвори. Їм, ентузіастам, хоч би мінімальна підтримка влади, бодай, аби приструнити тих, хто городами під річку ворався. Натомість уже почули від одного чиновника: „Може, за оренду платитимете?” Не образились хлопці, проте минулої суботи взялися ще активніше за впорядкування берегів плеса.

 Зверніть увагу, носівчани. Аж заясніла Носівочка після турбот доброчинців, можливо, хтось із вас підставить плече допомоги!? Редакція візьме на контроль роботи на цьому громадському об’єкті й розповідатиме про їх хід.

 Крім похвали на адресу тих, хто підтримав ентузіастів коштами і вклав у добру справу власні, не шкодує зусиль впродовж навіть не однієї толоки, а щодень хочеться сказати слово про Пам’ять, яка надто оживає в ці Страсні дні.

 Пам’ятається, як на цьому березі любив відпочивати з вудкою відомий носівчанин, прекрасна людина, добротворець і природолюб Григорій Максимович Риндя. Так склалось, що з ініціативи його сина Валерія Григоровича розпочалася добра справа для міста і носівчан. Весняні їй крила. І Пам’яті, і традиціям – теж.

 О. ЛЕСЬ.

 Носівські вісті №16(9084)