Знову весна іде Україною, схожа на посестер своїх, з якими вже пройшли в житті обіруч і чимось таки відмінна. Хлібороби – в полі, а добрі господарі вдома – в саду, на городі... Гуртом на толоках по впорядкуванню довкілля і поодинці – в парках, пам’ятних місцях, на узбіччях доріг, біля власних подвір’їв... Поповнюємо ліси, омолоджуємо сади, прикрашаємо місто і села.

 Зроблено немало в дні перед Святом Свят. Воістину, в Страсні дні багато земляків пройшли не тільки очищення душі і тіла Великим постом, а й зважились на випробування добрими справами. Продовжили впорядкування кладовищ, біля меблевої фабрики, зокрема, встановили ворота, працівники суду висадили тут липову алею. Група носівчан-ентузіастів розпочала впорядковувати став у розширеному руслі Носів очки облаштовувати для відпочинку берег, вже зарибнили водне плесо. А кооператив цукрозаводського мікрорайону разом з комунальниками одержали першу воду з нової свердловини...

 Можна продовжувати й продовжувати перелік добрих справ, які додають усім і кожному енергетики у приємних останніх приготуваннях до Великодня. На добрій хвилі почуттів не хочеться засмучуватись. Та що в людей на вустах і в серці, не сховаєш. Аж надто скромний цьогорічний великодній кошик у багатьох, бо все подорожчало для розговляння, особливо перед святом. Люди із пенсій знецінених інфляцією, і заробітків, які не зросли, а то й змаліли, залишають „заначку” на поминання, до якого підприємці, не виключено іще піднімуть планку цін, а ще думають про оранку, яка теж піднялась у вартості. У пошті редактора кілька стурбованих листів, в яких люди вкотре ставлять питання: чому дорожчає оранка і різну ціну правлять орачі. Чому влада не регулює ціни бодай рекомендуючи, як це робилося колись?!

 Вкотре засмучує, що дисонанс загальним турботам весняного походу за порядок і чистоту довкілля продовжують окремі минати виставлені контейнери для сміття й везти непотріб у лісосмуги, висипати на узбіччя.

 Не осудіть, що в передднівок свята, коли мусимо бути чистими душею і заживати воскресінням Великодніх ідеалів, думаю про буденне, не варте того, високого, за що піднявся на Голгофу Син Божий. Життя у різних кольорах і навіть відтінках і творимо його красивим чи відвабним ми.

 Не все, звичайно, від Бога... Буду щасливий, якщо цієї ночі ОДИН літак з єдино православної столиці вилетить у Єрусалим за Благодатним Вогнем і найсвятіше дійство відбудеться без „театру” до абсурду. Великдень же – свято, яке об’єднує, привертає усіх жити за заповідями Божими, зобов’язує мудрішати духовно, відмовившись від гордині, егоїзму, пристрастей, які не притаманні здатним жертвувати в ім’я блага інших.

 Прислухайтесь, про що говорять церковні дзвони, угляньмось на обличчя щасливих людей... А природа?.. Вона в святі, дивному, незбагненному упродовж віків, тисячоліть. І небо, і земля – у святі.

 Христос Воскрес, дорогі, любі земляки, шановні читачі!

О. НЕСТЕРЕНКО.

Носівські вісті №16(9084)