15 січня було таки тепло. Зима приязно зустрілася з літом, люди з любов’ю – з Богом. А ще багато тепла принесли носівчани на цю третю в переліку зустріч до районного будинку культури. В ньому з нагоди календарної дати – Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 20-річниці з часу завершення виведення радянських військ з Афганістану зібралися колишні воїни-інтернаціоналісти, їх рідні й близькі, представники громадськості, керівники району.

 Зворушливі, теплі обійми бойових побратимів, не так часто вже й збираються всією спілчанською родиною з усіх куточків Носівщини, з квітами - дружини, доньки.

 ...Летять роки. Уже ось минуло двадцять по тій війні, яку їм випало пережити, вистояти і, на велике земне щастя й радість рідним повернутися додому живими. Але всі, без винятку, із пораненими душами, якщо не з слідами від куль та осколків. Довгий час їх, таки героїв, на заслужений щит слави у суспільстві не піднімали. Торочили про переоцінку цінностей, чужу, безглузду війну і всіляке інше, додаючи нерідко болю незагоєним карбам на серці, чинячи щонайменш некоректно до цілого покоління, останнього, обпаленого справжньою війною.

 Вона ожила на екрані жорстоким фрагментом кривавого бою із кінофільму „Дев’ята рота”. Не витримали першими матері афганців, вийшовши із залу, та й багатьох присутніх той бій, хай і на екрані, вкотре перевернув душі.

 А втім, таких хвилюючих моментів було на цій зустрічі багато, бо в кожному слові, адресованому воїнам-інтернаціоналістам, їх рідним головою районної ради О.П.Самокишею, заступником голови райдержадміністрації А. Я. Журенком звучала непідробна щирість почуттів, захоплення подвигом, мужністю, героїзмом земляків, їх ровесників, яким випало пройти кривавими дорогами війни, вважай, вдвічі довшої, ніж Велика Вітчизняна й не менш жорстокої.

 Вшанували хвилиною мовчання імена чотирьох земляків-інтернаціоналістів, які не повернулися, квітами і скромною допомогою від добрих людей батьків полеглих побратимів. На жаль, коштами на офіційне свято так і не розбагатіла наша держава. Але це не головне. Дорогі увага, любов, найщиріші почуття поваги і шани. Якраз їх і не бракувало. З дружної спілчанської родини цього разу було пошановано Почесними грамотами від районної влади Віталія Ільюшка, Юрія Кліщу, Миколу Коняченка, а медалями „За мужність та звитягу” – Миколу Бровача, Валентина Карапу, Сергія Данилка.

 До сліз зворушила присутніх спогадами про сина мати загиблого воїна-інтернаціоналіста Віталія Пузіна Ніна Миколаївна, вірш і пісню для батька-афганця виконала юна Катя Дигал із Калинівки. Й для цієї традиційної зустрічі знову знайшов найзворушливіші слова і пісні з афганського циклу для своїх бойових побратимів і рідних заступник голови районної Спілки воїнів-афганців Олександр Мужченко. І, звичайно, всі присутні й особливо винуватці пам’ятної зустрічі пройнялися щирою вдячністю організаторам мистецької програми вшанування звитяжців останнього бойового покоління, ведучій свята Ярині Чухліб, нашим талановитим артистам Наталії Євсович, Аллі Боженко, Олегу Ямі, Сергію Юрченку.

 Того дня, на Стрітення Господнє, ми по праву ще й зустрічалися з юністю і мужністю патріотів-земляків, вічним горем матерів і великою вселенською засторогою, щоб ніколи-ніколи не довелося більше воювати ні на нашій, ні на чужій землі ні нашим синам і внукам, ні синам інших народів.

 А ще в ті швидкоплинні години, де серцю вистачило й миті, аби защеміти від болю, можна кожному було й заповажати себе за те, що бережемо пам’ять.

О. ЛЕСЬ.

«Носівські вісті» №8(9076)