На календарі -- лютий. Зима в цьому місяці вже переламується на відлигах, сонце вже яскраве, наче весною. Останній місяць календарної зими многоликий, повний несподіванок: раптом може так засніжити та захурделити, що замете не тільки стежки, а й шляхи. Недарма кажуть, що в лютому зустрічаються два друга -- заметіль та хуга. Разом з тим середня місячна температура лютого мало відрізняється від свого попередника-січня. Втім, день довшає, ночі стають коротшими, й не стільки бачиться візуально, скільки відчувається в повітрі, що все навколо оживає. А часом навіть проліски можна побачити. Хлібороби все більше непокояться -- яким же рік видасться на погоду, а основне -- на врожай: "Лютий без снігу -- березень без води. Березень без води -- квітень без трави. Квітень без трави -- травенеь без молока. Травень без молока -- уся доля гірка. "Сьогодні наприклад -- день святителя Григорія Богослова. Колись цього дня ретельно спостерігали за погодою, бо вважали, що яка погода з ранку до півня -- такою буде й перша половина наступної зими, якою після обіду - такою буде й друга її половина. З цього дня нетерплячі господині могли вже заносити до хати грунт, готуючись висівати капусту на розсаду.

 Наступний день вважається переломним -- на весну.Якщо капає зі стріхи, то випускають надвір худобу -- розім’ятися, боки під весняним сонцем погріти.

 8 лютого -- день перенесення мощей святителя Іоанна Златоуста. Цього дня поминають своїх померлих батьків та дідів-прадідів. До речі, це не ті гробки, що збирають людей на кладовищах, і навіть не обрядові обіди за упокій душ тих, хто вже не з нами. Відбувається воно по різному: може бути поминання в церкві зі свічкою перед вівтарем чи просто молитва за рідних, може бути розмова подумки з найдорожчими людьми, що дали тобі не лише життя, а йнауку жити, духовно озброїли, залишили моральні заповіти.

 До речі, 12 лютого позначені в народному календарі як собор вселенських учителів та святителів, котрих до цього вшановували поодинці -- Василя Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста. Встановлене воно було ще в 1084 році. Між віруючими тоді виникли було непорозуміння про заслуги великих святителів: одні надавали перевагу Василію, другі обожнювали Григорія, треті -- Іоанна. Щоб припинити ці суперечки, ці святителі з’явилися до єпископа Євхаїтського і відкрили, що всі вони мають у Бога рівні достоїнства, звеливши йому встановити для них єдиний празник.

 Та безсумнівно, найбільше та найголовніше свято лютого -- Стрітення. Недарма навіть відзначають навіть його передсвято -- 14 лютого., вірячи в будь-які природні дива та погоді завбачення. А ось католики більше знають цей день як свято Святого Валентина. Втім, чому б і ні, якщо сьогодні воно перетворилося на день численних побачень та щирих зізнань у козанні. Стосовно свята Стрітення, то хоч зачасту воно й вважається язичеським, знаменуючи собою зустріч зими з весною, проте співпадає з сороковим днем після народження Ісуса Христа, коли мати його Марія разом з Йосифом принесла немовля до Єрусмалимського храму, щоб представити його Господу.

 Деякі розбіжності стосуються й стосовно трактування дня 18 лютого. Він хоч і вважається святом вшанування пам"яті мучениці Агафії, проте віруючі люди нашого краю цього дня більше вшановують пам’ять про святителя Феодосія Чернігівського -- несного покровителя чернігівчан, духовну силу краю, ревного молитвенника та заступника перед Богом. З давніх-давен передається з вуст у вуста чудесні прояви благодаті Божої, які здійснюються біля нетлінних мощей Святителя Феодосія.

 Стосовно останнього лютневого тижня, то існує така приповідка, що чим він холодніший, тим тепліше буде в березні. А розпочинає його день пророка Захарії, прозваного в народі Серповидцем -- за те, що колись саме цього дня селяни діставали серпи зі схованок, кропили їх святою водою, готуючи до роботи -- "не тоді серпи точити, як на жнива йти".

 Селянським святом -- робочої худоби вважали колись і день святого Прохора та священномученика Харлампія, яке відзначалося 23 лютого. Нині цей день відзначається на державному рівні як День захисників Вітчизни. Та ми, потомки солдат Великої Вітчизняної, й дез червоної календарної дати будемо завжди вдячні всім, хто боронив нашу землю від ворогів.

 А завершує лютневий народний календар день апостола Онисима. Від цього дня вважається, що зима стає безсилою. І хоч ще довго опиратиметься весняному теплу, то хіба шкоди наробить, а не переможе.

 Стосовно сучасних та професійних свят сучасного календаря, то цей найкоротший місяць року на них аж занадто бідний. Можливо, через надмірно святковий січень. Тож за винятком вже названого Дня захисника Вітчизни, який святкуватимемо 23 лютого, 15 лютого відзначатимемо ще День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який у нас зачасту йменується афганським.

 Ось таким у нас очікується лютий -- найкоротший місяць року. Тож працюймо в міру та відпочиваймо із задоволенням і залишаймося на цьому здоровими та щасливими.