Зізнаймося, адже кожному з нас у своєму житті доводилося бодай раз позичати гроші. Причому, не лише у своїх сусідів, друзів чи знайомих. За колишніх радянських часів чи не кожна друга молода сім"я користувалася послугами так званої державної позики - кредитом. Кредити були як безпосередньо готівковими -- наприклад, на будівництво оселі, квартири, пільговими - на придбання житла для молодих сімей чи молодих спеціалістів, так і споживчими - на придбання меблів, побутової та іншої техніки, одягу. Моя сусідка, наприклад, котра працювала в Києві, перед початком нового навчального року навіть одягала та взувала своїх школярів, зазвичай оформивши кредит на шкільному базарі в столичному ЦУМі. І хоч на збір потрібних довідок та всю процедуру оформлення кредиту йшло немало часу, проте в жодного з учасників кредитної домовленості - банку, магазин чи споживача-позичальника, навіть сумнівів не виникало щодо можливості чи ймовірності їх неповерненя...
Як все це не схоже на день сьогоднішній?! А точніше -- учорашній, коли на нас, пересічних громадянин, з усіх боків почали тиснути телевізійні рекламні ролики, яскраво віддруковані проспекти, неонові вивіски комерційних банків та сучасних супермаркетів й автосалонів, буквально штовхаючи поринути у вир кредитних оборудок, а по суті, кредитної безодні. Тих же, хто ще якось прагнув опиратися цій неприродній банківській щедрості, підкуповували яскравими нуликами - щодо відстрочки сплати першочергового внеску та кількаразово повторюваним фразам "без довідки про доходи", кредит - за двадцять хвилин" тощо. Багато хто й справді вівся в бажанні за кілька годин стати власником наймодернованішого домашнього кінотеатру, комп"ютера чи ноутбука, а якщо знайдеться хтось, хто б міг поручитися за фінансову спроможність позичальника - то й новенької іномарки. Навряд чи багато хто при цьому задумувався над тим, що ж послужило першопричиною щедрості з боку тих, хто, накопичуючи у своїх руках грошовий капітал, мав би вкладати його у у безпрограшну справу. А причина та залишалася буквально на поверхні. Адже часом розміри кредитних ставок у нинішніх комерційних банках бувають значно вищими за оприлюднені в рекламі. Та й про страхові та інші відрахування там не йдеться. Ось тільки знати про це потенційним позичальникам зовсім не обов"язково. Мовляв, нехай це буде банківською "комерційною таємницею".
З іншого боку, не ликом шиті виявилися й деякі позичальники. За подібних умов кредитування багато хто оформляв кількатисячні позички часом навіть не маючи не лише стабільної роботи та заробітків, а навіть без реальних засобів для життя. Ось так і співробітничали, з дулею в кишені та аж занадто чесними очима дивлячись одне одному у вічі, натомість переслідуючи кожен свої меркантильні інтереси, котрі зрештою, й були обумовлені у договірних зобов"язаннях. Й може, ще довго б подібне продовжувалося, аж тут криза на поріг, зі своїм шалено галопуючим курсом долара, від якого якраз і залежить фінансова стабільність будь-якого банку, комерційного й поготів. Натомість не секрет, що позичаючи чужі гроші на певний час, віддавати доводиться вже свої, й назавжди. А нічим. Та ще й не хочеться. Відтак ті, хто ще вчора вважався взаємовигідними партнерами, чи не найкращими друзями, сьогодні перетворилися мало не на запекліших ворогів, доводячи кожен свою правоту в судах, на засіданнях комісій, при посередництві колекторських фірм тощо...
Пишу ці рядки, з усією відповідальністю добре розуміючи, що багато хто з сумлінних банкірів та їхніх добропорядних клієнтів може заперечити. Мовляв, наші стосунки зовсім не такі. Й то дуже добре, що залишилися у нас ще порядні, добросовісні та відповідальні люди. Адже для основної маси громадян кредит і справді є мало не "палочкою-виручалочкою" в багатьох перерахованих вище чи якихось інших життєвих ситуаціях. А якщо нині більшість банків припинили видачу готівкових, споживчих, іпотечних кредитів, то зачинили вони двері саме перед ними, позбавивши реального шансу дістати гроші...
Позичивши мешканцям та підприємствам нашого району понад одинадцять мільйонів гривень,з середини листопада минулого року носівська філія Ощадбанку видачу кредитів припинила. Перш за все тому, що після підвищення Нацбанком кредитної ставки подібні банківські операції стали не вигідними. Наразі зібрати позичене.
До честі наших позичальників, -- розповідає економіст Ольга Віталіївна Мельник, -- більшість з них добросовісно виконують свої боргові зобов"язання. Адже Носівка - містечко невелике, тож з багатьма нашими позичальниками, а відтак і їхніми проблемами чи платоспроможністю ми знайомі не лише документально. Тож оформляючи кредитні домовленості, зазвичай підходили до цього з особливою ретельністю та скрупульозністю. Втім, навіть це стовідсоткового повернення кредиту нам, на жаль, не забезпечило. Суми хоч і не значні, проте неприємностей таки додають чималих...
Якісь особливі засоби впливу маєте на несумлінних платників?
Спочатку нагадуємо про борги перед банком телефонуючи чи у приватних бесідах, затим надсилаємо повідомлення та листи-попередження. Наступним кроком направляємо претензії безпосередньо позичальникам та їхнім поручителям, котрі, до речі, згідно з кредитною угодою, несуть відповідальність нарівні з ними. А ще в кожному конкретному випадку намагаємося розібратися в ситуації, адже буває що люди припиняють виплати через тимчасову фінансову скруту. Таким надаємо відстрочку платежу на певний строк...
Люди різні трапляються, -- підключається до розмови головний економіст філії Валерій Миколайович Тонконог. - Ось нещодавно були в однієї позичальниці. Жінка взяла двадцять тисяч гривень, проте повертати борг, не зважаючи, що і вона, й поручителі, в ролі яких виступили інші члени їхньої родини, не поспішає. Не пристала й на пропозицію пролонгувати суму боргу. Ще й хизується, мовляв, платитиму, коли з"являться гроші. Очевидно, доведеться звертатися до суду...
До речі, на сьогодні справи на шістьох таких позичальників згідно з рішенням суду перейшли у впровадження виконавчої служби. Швидше за все, доведеться повертати кредит після реалізації застави. Щоправда, до цього часу таких випадків ще не реєстрували. Позичальники, зрозумівши, що повертати борг доведеться в будь-якому разі, таки знаходять потрібні суми. А ось до послуг колекторських фірм, на щастя для самих позичальників, працівникам носівської філії звертатися ще не доводилося. За словами моїх співрозмовників, в обласному управлінні є свої юристи, служба безпеки, котрі також займаються вирішенням цих проблем. Й на відміну від колекторів роблять це доволі цивілізовано, у рамках діючого фінансового закону...
На Русі ніколи не шанували недобросовісних позичальників. Свого часу для таких навіть облаштовували спеціальні боргові ями. З історії відомо, що деякі навіть свої дні у них закінчували, так і не сплативши потрібної суми. Цікаво, якби повернути ті давні правила в наші дні, як довго б вони залишалися порожніми?
К.МИХАЙЛЕНКО.
№ 5 (9073) 31 січня 2009 р.
