ВОДА - найнадзвичайніша істотна на Землі. Звідки прийшла вона до нас, де з’явилася вперше? Навряд чи хтось дасть нам вичерпні відповіді на ці питання. Навіть вчені, які вивчили, здавалось би, практично всі її фізичні та хімічні властивості, не дають сьогодні однозначної відповіді на це. Чому її густина при мінусовій температурі збільшується, а при плюсовій - зменшується тоді, як будь-яка інша рідина при охолодженні стискається. Вода ж, навпаки, розширюється. До речі, це явище свого часу використовували північні народи, розщеплюючи взимку кам’яні гори для видобування з них будівельних брил - будматеріалу - шляхом заливання у розщелини води (при замерзанні тиск води досягає понад 400 атмосфер. Ось чому й навіть будь-який рослинний пагінчик, що, до речі, на 80 відсотків також складається з води, здатний підняти не лише шар грунту, а часом навіть асфальту).

 Навіть до цього часу так і не знайдено відповіді на питання про те, чому лише вода - єдина на Землі - може перебувати у трьох станах - твердому, рідкому та газоподібному. Чому вода залишається найпотужнішим розчинником, чому вона здатна підніматися по стовбурах рослин та дерев, долаючи опір у десятки атмосфер? Й це тоді, як у світі водночас немає нічого податливішого та м’якшого за ту ж звичайнісіньку воду. Утім, зазвичай податлива, вона перемагає міць каменю, м’яка, зрушує з місця все, що стоїть на її шляху. Вона може творити, й водночас має надзвичайну руйнівну силу. Її можна упокорити, та в жодному разі її не можна подолати...

 У священному писанні вода вважається більше, ніж просто фізичною субстанцією. Релігії багатьох країн - християнство, іслам, іудеї вважають воду певним поняттям, що пов’язується у їхньому віровченні з самою ідеєю появи життя. Невипадково вже в перших стрічках Біблії, де йдеться про створення світу, перш за все йдеться про воду. Як у шматку глини містяться всі ще не створені майстром скульптури та вироби, так і на нашій планеті, як у гігантській посудині з водою, міститься неймовірна кількість народжених і ще ненароджених мікроорганізмів. Далебі, можна багато і правильно говорити про структуру та енергетику води, її фізичний та хімічний склад, вивчати багато її нез’ясовних, а відтак чудодійних властивостей, зокрема, й слухати та запам’ятовувати, лікувати й спостерігати, та навіть усього цього буде замало, щоб у повній мірі осмислити, яким коштовним подарунком нагородив нас Творець, давши у користування її величність Воду...

 ТА якщо для більшості з нас, пересічних споживачів, подібні філософські роздуми щодо оцінки надприродної сили такого явища, як вода, частіше приходять під час божественної Богоявленської літургії з обв’язковим освяченням води, або ж традиційної літньої пори, часом знемагаючи від спраги, то начальник КП "Носівка-Комунальник" Микола Миколайович ЧЕРЕДНИЧЕНКО частіше говорить про воду в більш прагматичному вимірі. Адже він більше за будь-кого іншого розуміється на її важливості для нашого майже двадцятитисячного міста. Маючи на обслуговуванні близько вісімдесяти кілометрів міських водопровідних мереж, носівські комунальники щороку піднімають нагору понад 230 тисяч кубометрів цієї життєдайної вологи. Утім, завдячуючи цьому керівник комунального підприємства принагідно більше за інших знається на її справжній вартості, на тому, в яку ж справді копієчку обходиться вона комунальникам. Так, скажімо, лише в обслуговування усієї водопровідної мережі міста щороку комунальники вкладають близько 900 тисяч гривень, забезпечуючи при цьому потреби понад трьох тисяч абонентів. Втім, це не межа. Адже проблема забезпечення населення питною водою кілька років поспіль залишається знаковою темою в роботі не лише самого підприємства. А перш за все міського голови, міській раді, якій, зрештою, підпорядковується дане підприємство. А разом з ними і вже не одного очільника виконавчої влади в районі.

 Мережу міського водогону й справді потрібно розгалужувати. Це однозначно, оскільки місто, практично розмістившись на самому березі річки, частково споживає не зовсім якісну за деякими показниками колодязну, порівняно поверхневу воду. Це якщо порівняти з тією, яка надходить у офіси та оселі носівчан з 450-метрової глибини з громадського водогону. Певна робота в цьому напрямку вже велася. Однак, свого часу дружно взявшись за розширення міського водогону, вже навіть пробуривши дві свердловини, довелося дещо пригальмуватися на старті, а з часом і зовсім зупинитися. Як то кажуть, "напоровшись" на пласт загальнорайонного та загальноміського безгрошів’я. Тому якщо четверту свердловину, розміщену в мікрорайоні п’ятої міської школи торік вже навіть прокачали, виконавши бодай початкові технологічні процеси та підключивши до електропостачання, то п’ята, цукрозаводська свердловина нині знаходиться, вважай, на початковій стадії будівництва. Щоправда, свого часу там вже створили кооператив, на рахунок якого вже надійшли певні суми, проте потрібно щонайменш 350 тисяч гривень, щоб довести її робочого стану - побудувати насосну станцію, водовід, облаштувати санітарну зону, під’їзну дорогу тощо. Це ті гроші, яких ні в міста, ні в районі на сьогодні немає. А ось здати в експлуатацію четверту свердловину, котра "розвантажить" діючий водогін, взявши на себе забезпечення водою мешканців прилеглих до неї вулиць Чернишевського, Робочу, Жукова, Короленка з провулком тощо може бути цілком реальним вже у цьому році. Щоправда, для завершення цього ще потрібно знайти сто вісімдесят тисяч гривень. Хоч ці кошти вже не перший рік декларуються Програмою соціально-економічного розвитку міста, однак реальних грошей допоки що так і не надходило. Сподіваємося, бодай у нинішньому з близькою перспективою введення в дію ще одного важливого довгобуду - міської школи №5 - вдасться дещицю коштів викроїти й на облаштування свердловини, котра живитиме питною водою й навчальний заклад...

 Ось така вона нині для нас, ця волога без кольору та смаку, яку нині йменуємо звичайною водою. Нехай не завжди Йорданською, не живильною, до якої щораз вертаємося під час хвороб чи якихось інших життєвих негараздів, але від того не менш життєдайною та не менш потрібною у повсякденні. І сподіваємося, що дякуючи Всевишньому, владі та комунальникам, вона таки з’явиться у кожній носівській оселі...

К.МИХАЙЛЕНКО.

 №4 (9072) 24 січня 2009 р.