Відгриміли новорічно-різдвяні свята, а з ними залишилися у спогадах всі ті вітальні та напутні слова, сказані з вуст високих гостей та посадовців, багатьох учасників святкування з нагоди відкриття нової компресорної станції Мринського ВУПЗГ на адресу і будівельників, і самих господарів. Тож поклавши до шафи символічного ключа від нової потужної новобудови, начальник управління Микола Петрович Малинський, а заодно і її безпосередній керівник Олександр Павлович Колесник разом з усім колективом з головою поринули у свої звичні виробничі будні. Утім, назвати їх буденними нині навряд чи вдасться. У зв"язку з поглибленням газового конфлікту між Україною та Росією мринські газовики стали особливо популярними. Зокрема, й серед наших колег-журналістів - останнім часом телевізійники багатьох каналів обох країн сюжети з зовнішнім видом новобудови, інтерв"ю з її працівниками, свого часу зняті ними під час урочистостей з нагоди її відкриття, використовують у новинах мало не щодня. Ось тільки якщо вітчизняні телеканали акцентують увагу глядачів справді на важливості та неординарності цієї події, північні колеги ставляться до неї більш іронічно. Мовляв, українці, не маючи достатньо власного видобутку газу продовжують нарощувати виробничі потужності на його транспортуванні. Що вони будуть по своїх трубах перекачувати, якщо ми газовий вентиль у себе закриємо? І закрили. Тим самим дискредитувавши нас як ділових партнерів в очах європейської громадськості та підклавши неприємний подарунок під ялинку ще в перший день нового 2009-го року мешканцям понад десяти європейських країн, котрі споживають російський газ.

 -- Щоб підтримувати газотранспортне господарство у робочому стані, вже першого січня довелося виходити на максимальну потужність по відбору газу зі сховища, - розповідає Микола Петрович Малинський, з яким ми зустрілися минулого понеділка. - Це внесло певні корективи у робочий ритм всього підприємства - крім вахтового персоналу довелося підключати до роботи й працівників інших технологічних підрозділів. Про всяк випадок. У цілому ж підприємство працювало у звичному, можливо, дещо більш напруженішому ритмі, проте, самі розумієте, очікуваного свята у газівників не вийшло...

 Загалом же особливих нарікань на незручності у зв"язку з припиненням росіянами подачі газу мринчани поки що не відчули. Адже, по суті, подібні ситуації вже теоретично запрограмовані до їхнього виробничого циклу й нинішня лише підтвердила стовідсоткову готовність підприємства працювати в різних умовах. Натомість і в споживачів природного газу з"явилася можливість пересвідчитися в надійності та стабільності газотранспортного процесу, який забезпечує колектив Мринського виробничого управління підземного зберігання газу. Переключившись на транспортування газу з власного сховища суто вітчизняним споживачам, нині тут працює один агрегат нової, так званої Бобровницької компресорної станції та два - для підтримки технологічного процесу - старої. Втім, змістивши акценти з транспортування газу на постачання його місцевим споживачам, за словами Миколи Петровича, вцілому специфіка їхньої роботи практично не змінилася. А  працювати у такому режимі вони можуть хоч до наступного сезону. Нині ж, згідно з графіком, газ з підземного сховища постачається споживачам Чернігівської, Київської й частково Сумської областей та міста Києва. Стосовно місцевих споживачів, то по газотранспортній мережі блакитне паливо подається на кілька газорозподільчих станцій - Ніжина, Носівки, Коломійцівки, Дорогинки, Лихачева, підпорядкованих вже ВАТ "Чернігівгазу". Причому однозначно, що до кінця опалювального сезону його буде достатньо. Це однозначно. Яким чином складатиметься ситуація у подальшому, то це питання швидше вирішуватимуть наші верховні можновладці, хоч мринчани сподіваються, що врегулювати ситуацію їм таки вдасться. Причому, вже у найближчому часі, оскільки серйозні економічні збитки несе не лише Україна, а й Росія.Не кажучи про країни, котрі гостро потерпають без природного палива. Відтак переконані, що здоровий глузд обов"язково візьме верх над емоціями чи політичними уподобаннями...

 Користуючись нагодою вкотре побувати у Мринському управлінні підземного зберігання газу, не втрималися, щоб не пройтися виробничими підрозділами нової компресорної станції. Масштаби шести виробничих агрегатів, котрі у робочому стані порівняно з турбінами старих працюють майже безшумно, таки вражають. До речі, практично всі комплектуючі до них - виключно вітчизняного виробництва. Роботу кожного такого агрегата - працюючого чи резервного - через комп"ютери контролюються диспетчерами. У разі якихось непередбачених обставин спрацьовує автоматична система захисту та блокування, котра вже через кілька секунд сама ж і врегульовує ситуацію. До речі, обслуговує всю цю складну систему колектив усього близько тридцяти чоловік. Втім, за словами Олександра Павловича, усі вони спеціалісти вищого класу. Тож сумніватися у професійності ні досвідчених кадрів, таких, як машиніст Микола Семенович Дзюба, слюсарів Володимира Миколайовчиа Снігира, Володимира Михайловича Глушка, машиністи Сергій ВАсильович Туровець, Віталій Анатолійович Червяк, диспетчери Павло Володимирович Кропта, Олександр Михайлович Вольга, начальник диспетчерської служби Сергій Миколайович Компанець, багатьох інших, котрі й забезпечують справність агрегатів, а відтак і безперебійну подачу блакитного палива, не доводиться. Утім, ми споживачі, у чиїх домівках нині тепло та затишно, зокрема, й стараннями мринських газовиків, у цьому ніколи й не сумнівалися...

К.ГАВРИШ.

 Післямовою з приводу: поки що не відчували дискомфорту й споживачі природного газу, який поставляє у їхні домівки КП „Носівські теплові мережі”. Втім, це не означає, що перші тижні нового року були без проблемними для самого підприємства та його керівника В.К. Грудіна.

  -– Закупівельні ціни на газ стрибають, зростаючи по кілька разів на місяць, -- розповідає Віктор Костянтинович. -- Натомість ми, зв”язані аналізом регуляторного впливу, відстаємо від них на півтора-два місяці. Відтак борги підприємства перед постачальниками природного газу зростають з шаленою швидкістю. Подібна невизначеність взаємин, партнерство, зав”язане на усних домовленостях, вже не лише непокоїть, а й страшенно дратує. Втім, за наявності лімітів без газу не залишимося. Інша справа, в яку суму він нам тепер обійдеться...

№3 (9071) 17 січні 2009 р.