Білосніжно, по-новорічному святково, аж урочисто на сільській вулиці. Біля крамниць у центрі Рівчак-Степанівки чимало людей. Скуповуються всі до свят, якими щедро засіяв перший місяць року.

Та прийдуть до вас три празники в гості:

Що перший же празник – Святе Рождество,

А другий же празник – Святого Василія,

А третій же празник – Святе Водохреще –

вітають сільчан навсібіч щедрувальники, прошкуючи вулицею від двору до двору.

 -Новорічні вітання, різдвяні колядки й щедрівки – добра традиція наших культпрацівників, - розповідає рівчак-степанівський сільський голова Василь Хижняк. – Пропонував й іншим господарникам, які орендують землі в громади, підтримати й прийняти в своїх селах наш фольклорний гурт з вітаннями. Охоче пристали до доброї традиції керівники „Агронадії” В’ячеслав Ременюк та Михайло Василенко. Добрі господарі, турботливі не тільки про хліб насущний дбають, а й зерна духовності щедро сіють, - між іншим додає сільський голова. – У культармійців програма на всі святки. Привітають ветеранів праці, відомих сільчан, Дід Мороз із Снігуронькою завітають у родини з дітьми.

 Услід за гуртом й новорічною піснею встигаємо й ми. Завернули вони саме на ошатне подвір’я родини Ременюків.

А в цьому домку, як у вінку

Щедрий вечір! –

зігріває світлом шибки будинку щедрівка. А далі й наступна:

Ластівочка-щебетушечка

Щебетала, прилітала.

Ой, устань, устань,

Пане-господарю,

Походи по дворику,

Як бджілочка по медочку.

Ой свічу-свічу ясненько,

Красненько.

Дай, Боже, вечір добрий!

Винесіть пиріг довгий!

 А на порозі вже й господиня стала Тетяна Володимирівна.

 -Заходьте, - гостинно прирощує. – Заходьте.

-Добрий вечір тобі, пане-господарю,

Радуйся! Ой, радуйся, земле...

 -Немає, на жаль, вдома господаря, у справах до Ніжина поїхав. Але стіл вже застелений... Будь ласка, прошу...

 Навстіж розчиняють двері дідові Морозу, Снігуроньці, їх веселому супроводу юні Ременючки Юля та Інна, обидві красунечки, як мама.

 -Хай не ображаються інші Діди Морози та й Санта заморський, їх тезка, - наш, рівчак-степанівський, найкращий, - перемовляються між собою дівчатка. – Он як щедро роздає дарунки дядя Віталій Петрик – пізнають у казковому гостеві дівчатка художнього керівника клубу, з баяном – завідуючого клубом Миколу Олександровича Коновала, а в Снігуроньці – Таню Матюшко. Всі знайомі, всі свої. З казкою в гості й з добрим словом господарям.

А діточки, як квіточки...

Щедрий вечір!

 Надто любо горнуться до малих сердець саме ці слова, здається, й не чули такої щедрівки.

 А до маминого:

Дай Боже, здоров’я пані господині,

Щастя і долі всій вашій родині.

Щоб був достаток у хаті й надворі,

Жита й пшениці повні комори.

А донькам – по зятю,

Добра всім у вашій хаті.

-Ой рано, ще рано до зятів, - сплескує в долоні Тетяна Володимирівна. Ще шкільна наука хай буде на думці, а потім університетська... Та сідайте вже до столу, любі гості, - запрошує господиня, - бо ваших щедрівок не переслухати! І наварила, й напекла, сідайте, частувати буду і від себе, і від Славика.

 І перший тост за працьовитих господаря й господиню, і другий – за їх дівчаток яснооких, друзів вірних і третій – стоячи за всю прекрасну половину в домі, - за столом і в селі.

 А між тостами – знову щедрівка:

Ой, сивая та і зозулечка,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я.

Усі сади та й облетіла,

А в одному та і не була.

А в тім саду три терема:

У першому – красне сонце,

У другому – ясен місяць,

А в третьому – дрібні зірки.

Ясен місяць – пан-господар,

Красне сонце – жона його,

Дрібні зірки – його дітки.

 Хвалять і дякують господарям з „Агро надії” завідуюча бібліотекою Антоніна Талаш та в минулому листоноша з 20-річним стажем Катерина Колоша.

 -Ременюка і Василенка із „Агронадією” таки Бог послав, аби Рівчак-Степанівку зберегти і хліборобську славу повернути селу, а людям – добрі надії. І про свої родини турбуються, і про громаду. Бібліотеку книгами поповнюють, періодику передплачують, ветеранів не забувають, - розповідають жіночки.

 -Та годі вам, дівчата, - зупиняє подруг Таня. – Давайте ще на доріжку, щоб щедро і легко вона слалася до інших дворів.

 -Досить, аби м’якою не виявилася, - категорично не погоджується із щедрою господинею сільський голова. – У них ще програма, Таню, на сьогодні – ого! До кого наступного, дівчатка?

 -До Василенків, Ткаченко Галини Іванівни, Лаврехи Паші Григорівни...

 -Тож заспіваймо ще одну і скажемо дружно „До побачення!”

Просим тебе, Царю,

Небесний Володарю,

Даруй літа щасливії

Цьому дому, господарю,

Його господині,

Даруй літа щасливії

Неньці Україні!

 Тихе, без вітру надвечір’я, береться мороз. По-справжньому зимно в Різдвяні дні – кажуть, це на теплу весну і щедрий врожай. Хай тобі таланить, Рівчак-Степанівко, в цьому, воістину селянському році. І для всіх селян хай щедрою на успіхи буде доля.

 О. ЛЕСЬ.

№2 (9070) 10 січні 2009 р.