Козарці ніколи не були байдужими до проблем своєї громади. І підтвердженням цьому, що, навіть, після тривалого періоду занепаду, руїн, при низці економічних, соціальних проблем село -- одне з найпривабливіших на Носівщині упорядкованим центром, збереженою його гуманітарною структурою й, навіть, виробничим комплексом. Хоч у останньому вже, кажуть, не без проблем… А ще, неоднораз будучи на сходах громади, переконувався в цьому також, сільчани не обминали нагоди, аби активно обговорити наболіле. І цього разу ні в масовості, ні в небайдужості учасників головних зборів сумніватися зайве. До того ж, на них уперше звітувалася новообраний сільський голова Марія Татаренко, яку сільчани шанують ще з попередньої посади керівника поштового відділення.

 І все ж, по-новому були у Марії Федорівни головні збори громади. Із самого початку уперше на сході прозвучав Державний гімн. До речі, в козарців, чи не в єдиної громади в районі, є власна символіка -- прапор і герб. А відтепер -- і гімн. Його автори -- відомий український поет-пісняр Олександр Демиденко та заслужений артист України Григорій Дворський, який написав музику і виконав надзвичайно хвилююче твір. Козарці, яким було вперше презентовано його, ледь стримували бентегу, а старші поколінням сліз не втримали.

 Короткий період головування Марії Татаренко, та вона звітувала за рік і доробком попереднього складу ради та її очільниці, підкресливши спадкоємність головного в діяльності представницької влади -- роботу з людьми, увагу до соціальної сфери, тісну співпрацю виконкому з керівниками місцевих служб, підприємцями, релігійною громадою, громадськими організаціями тощо.

 Немало зроблено в селі торік. Скажемо відверто, завдячуючи й іменитому землякові в попередньому Кабміні. Петро Михайлович Крупко по праву заслуговує звання почесного громадянина Козар, як і місцеві земляки. Скажімо, Борис Іванович Харченко, з трудівничою біографією якого пов’язана історія відроджених з попелу Козар після фашистської окупації, інших особистостей.

 Ця гуманітарна акція, певна річ, займе місце в наступній діяльності сільської ради і зроблене неодмінно поцінується. Опалення в дитсадку, ремонт ФАПу, початок реконструкції школи. Козарський будинок культури -- зразковий осередок культури, де робота поза будь-яким формалізмом, -- теж добрий приклад для інших громад. Таких немало в доробку місцевої влади села і її однодумців у службах. За великим рахунком, життєдіяльність території забезпечується, не обминає увагою село дільничний, пошта з філією Ощадбанку влаштовує якістю послуг, достатній асортимент товарів пропонують місцеві підприємці в своїх крамницях, не ображаються підопічні на своїх соціальних працівників, курсують автобуси… Ось тільки до автобусників у козарців неоднораз уже порушується питання: чому за десяток кілометрів до села правлять, як таксисти, 8-9 гривень? Чи не занадто? 

 Хвилююче виступила на сході в обговоренні звіту сільського голови завідуюча сільським історико-краєзнавчим музеєм Л.Ф. Харченко. Уже другий рік його експонати -- в неопалюваному приміщенні. Велика багаторічна робота може зійти нанівець, хоч у районі всього два лишилось таких музеї. Козарський особливий, в пам’ять героїчного подвигу партизанського села, безсмертя близько 5 тисяч сільчан, які загинули героїчною смертю. На жаль, і донині так і не споруджено меморіал, бодай для того, щоб зберегти нащадкам зібрані імена тисячі сільчан, які розшукали краєзнавці, увіковічити пам’ять інших. Свого часу вже було виготовлено й ескіз меморіалу, й кошторис складено, колишнім колгоспом «Червоний партизан» витрачено значні кошти на це, але через місцеві амбіції ідея лишилась не втіленою в життя. Можливо, в нинішнього покоління сільчан дійдуть, нарешті, руки?!

 Козарці певною мірою розраховували в підтримці на інвестора, агрофірму «Колорит-Агро», яка орендує 1400 гектарів селянської землі. Перші роки в господарників були успішними, в останній -- криза істотно дала під дих орендаторам. Навіть, про банкрутство серйозно зайшла мова. І, все ж, додає честі виконавчому директорові агрофірми Олексію Кебкалу, який у досить складній ситуації прибув на збори особисто, порозумівся з людьми, запевнивши, що балачки про банкрутство вже в минулому, воля його господарів продовжувати співпрацю з козарцями, розрахунки за земельні паї, як і борги в зарплаті, будуть найближчим часом погашені, а цьогоріч «Колорит-Агро» знову засіватиме всі свої поля. А, отже, як і було раніше, влада й громада можуть розраховувати на меценатську підтримку агрофірми у вирішенні соціальних проблем Козар.

 Немало було питань до начальника району електромереж П.І. Бабічева стосовно якості послуг енергетиків, яка явно хитує. З болем з вуст людей йшлося про приміщення колишнього адмінкорпусу, який бездумно здали свого часу місцеві владці з усім майном. А наразі, як би воно було потрібне громаді для розташування комунально-побутових служб, поштового зв’язку тощо. Тут же із своїми бідами й музей.

 У ці та інші проблеми козарців, які гостро виникли на сході, особливо щодо землекористування, пообіцяв допомогу сільській владі голова районної ради Микола Васюк, який перед цим провів прийом сільчан і взяв участь у зборах, уже знаючи вузькі місця території. Промовець відповів на численні питання учасників зборів, прокоментував порушені проблеми, запевнивши присутніх, що всі зауваження й пропозиції буде взято також на контроль районної ради, а сільській слід енергійніше вглибитись в роботу, неформальними лідерами відбутись на своїх округах депутатам. 

 Виступили на сході й відповіли на питання козарців також інші керівники ряду районних служб, зокрема заступник начальника управління Пенсійного Фонду Надія Голенач, начальник районного управління ветмедицини Віктор Любенко. 

 У числі рішень, які прийнято зборами громади по програмі соціально-економічного розвитку Козар на 2011 рік та обсяги коштів на самооподаткування, сільчани підтримали також свого сільського голову й пропозиції людей по створенню спеціального громадського фонду, кошти якого будуть використані на впорядкування та догляд кладовищ у літній час. Підтримали б це рішення всі сільчани та місцеві дачники, оскільки багато хто ігнорував якраз в попередні роки колективну думку, не внісши в громадську казну навіть надзвичайно скромні на ті часи 10 гривень на самооподаткування. А, втім, новий сільський голова М.Ф. Татаренко висловила найкращі надії, що 2011 рік для села неодмінно буде з кращими здобутками.

О. НЕСТЕРЕНКО.