Україна ратифікувала директиви ЄС, які орієнтовані на обов'язкове проведення заходів із енергоефективності будівель. Ця тема наразі дуже актуальна. Втім, що мається під класом енергоефективності, як він визначається, навіщо потрібен - для багатьох загадка

енергоефективність будівель

Останнім часом термін «клас енергоефективності» активно входить у наше повсякденне життя. Купуючи побутову техніку, і навіть електролампочки, ми намагаємося вибрати серед неї ту, яка характеризується найменшим енергоспоживанням і має маркування А, В чи, на крайній випадок, С. Всього ж існує сім класів енергоефективності від А до G. Кожен з них характеризується своїм рівнем енергоспоживання. Найнижчий рівень енергоспоживання у техніки класу А. Як правило, він менше половини нормативного енергоспоживання для такого виду техніки або обладнання. У техніки класу С енергоспоживання на рівні нормативного. Інші класи (D, E, F та G) характеризуються енергоспоживанням вище нормативного (у зростаючій градації).

Подібний принцип закладений і у визначення класу енергоефективності будівель. Тут ті ж сім класів енергоефективності від А до G, але з рядом особливостей, які пов'язані з призначенням будівель (житлові будинки, громадські будівлі за напрямами), їх поверховістю, розташуванням за кліматичними зонами (в Україні їх дві). 

 

При цьому, енергоспоживання будівель визначається двома шляхами: розрахунковим і на підставі фактичного енергоспоживання за показниками лічильників або інших приладів обліку. 

 

Як правило, розрахунковий метод застосовується для новобудов, реконструйованих будинків та таких, що капітально ремонтуються, на підставі проектної документації. Для існуючих будівель більш прийнятне визначення енергоспоживання за показами приладів обліку. Хоча може застосовуватися і розрахунковий спосіб, якщо на будівлю збережена первинна проектна документація та проведено аналіз стану огороджувальних конструкцій і внутрішньобудинкових інженерних систем. Поряд з тим, визначення фактичного енергоспоживання існуючих будівель за показами приладів обліку має істотний недолік. До прикладу, якщо будівля постійно недоотримувала теплову енергію (недотоп) в кількості, необхідній для створення комфортних умов проживання, то її енергоспоживання, визначене за показами приладів обліку, буде занижене. Це призведе до подальших помилок при визначенні класу енергоефективності.

Клас енергоефективності будівлі визначається на підставі зіставлення отриманих значень енергоспоживання з нормативними значеннями максимальних теплових витрат житлових та цивільних будівель, які наведені в ДБН Ст. 2.6-31.2006 «Теплова ізоляція будівель». Так, наприклад, згідно зі змінами №1 до цих ДБН, введеними в дію з 1 липня 2013 року, для 9-ти поверхових житлових будинків, розташованих у І-шій кліматичній зоні, нормативні річні теплові витрати становлять 55 кВт.год/кв. м опалювальної площі будинку. Якщо енергоспоживання вашого 9-ти поверхового будинку перебуває на цьому рівні, то він має клас енергоефективності С. Якщо менше половини - то це вже клас А. Якщо більше наведеної норми - це нижчі класи. Слід зазначити, що прийняті в Україні нормативи максимальних теплових витрат кореспондуються з європейськими нормами, які коливаються на рівні 30-40 кВт.год/кв. м. Разом з тим, фактичне енергоспоживання більшості існуючих житлових будинків в нашій країні знаходиться на рівні 150-250 кВт.год/кв. м.

 

Напевно, у більшості виникає питання: «А навіщо потрібні всі ці класи енергоефективності будівель?» Прагматичний Захід давно на це відповів. Завдяки інформації про клас енергоефективності будівель визначається реальна вартість нерухомості. Чим вищий клас, тим дорожча нерухомість. І це зрозуміло, оскільки експлуатаційні витрати на утримання таких будинків будуть меншими. У більшості країн західної Європи інформація про клас енергоефективності будівлі вивішується на її фасаді, або ж її можна отримати з відповідних електронних баз даних.

 

В Україні поки що не розпочато роботу з енергетичної класифікації будівель, ведеться підготовка до неї, напрацьовується нормативно-правова база, відпрацьовуються методики визначення класів енергоефективності будівель. Початком широкомасштабної діяльності в цьому напрямку повинно стати прийняття проекту Закону «Про енергетичну ефективність будівель», який поки народні депутати вирішили повернути на доопрацювання уряду за результатами сесії 13 січня. 

 

Нагадаємо, цим документом передбачається введення обов'язкових паспортизації та сертифікації енергетичної ефективності будівель.

 

Обов'язкову паспортизацію передбачається ввести для всіх об'єктів нового будівництва, реконструйованих будівель та тих, що капітально ремонтуються. При цьому на стадії проектування визначаються розрахункові показники енергетичних характеристик об'єктів будівництва, реконструкції та капітального ремонту, які потім зіставляються з нормативними і дається оцінка відповідності розрахункових показників мінімальним вимогам енергоефективності такого типу будівель. Паспорт енергоефективності будівлі - окремий документ у складі проектно-кошторисної документації на об'єкт.

 

Обов'язкову ж сертифікацію планується ввести в основному для існуючих об'єктів, опалювальною площею понад 500 кв. м, при їх відчуженні або зміні майнових прав, а також будівель, котрі перебувають у державній та комунальній (при відповідному рішенні органу місцевого самоврядування) власності. При цьому визначаються фактичні показники енергоефективності, які оцінюються з точки зору їх відповідності мінімальним вимогам енергоефективності. В енергетичному сертифікаті обов'язкова розробка рекомендацій щодо підвищення рівня енергоефективності будівлі. Визначений 10-ти річний термін дії сертифіката.

  

Передбачається, що результати паспортизації та сертифікації енергетичних характеристик будівель будуть включатися в систему містобудівного кадастру. Ця інформація повинна бути доступна для юридичних і фізичних осіб на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування. 

 

Безумовно, для того щоб енергетичні паспортизація та сертифікація стали реальністю, необхідно ще багато зробити. Насамперед, удосконалити нормативну базу щодо енергоефективності будівель і, в першу чергу, переглянути ДБН «Теплова ізоляція будівель». У ньому необхідно чітко встановити методику визначення класу енергоефективності будівель у відповідності з вимогами ДСТУ EN 15217 «Методи визначення енергетичних характеристик та енергетичної сертифікації будівель», відкоригувати нормативи максимальних теплових витрат житлових і громадських будівель, визначити форму паспорту та сертифікату енергетичної ефективності будівлі.

 

Не менш важлива підготовка фахівців в області енергетичної паспортизації та сертифікації. Необхідно вирішити питання з їхнім навчанням, розробкою навчальних програм, професійною атестацією. Зрештою, визначитися з органом, який буде проводити цю атестацію.

 

У підсумку хотілося б зауважити, що попереду велика і відповідальна праця, по суті, необхідно буде провести енергетичний аудит всього існуючого фонду житлових і громадських будівель країни. Однак, без цього дуже складно уявити обсяги майбутньої термомодернізації та накреслити реальну програму її реалізації.