Перебуваючи якось в одному з лісистих районів Чернігівщини у відрядженні, мала розмову з головою райдержадміністрації. Його думки щодо недоцільності тотальної газифікації району, де активно ведеться лісогосподарська діяльність і працює чимало деревообробних підприємств, були актуальними й цікавими, і я попросила дати на цю тему інтерв’ю. Проте отримала відмову, цілком зрозумілу в нашій незрозумілій країні: «Якщо я з цим виступлю у пресі, мене звинуватять у тому, що я не хочу займатися газифікацією сіл, тобто, виконувати державну програму. Але я вважаю, що, тягнути газ у малолюдні села, які стоять у лісі, – це закопувати мільйони у пісок». Минуло всього кілька місяців від тієї розмови, як усе в нашій непередбачуваній країні докорінно змінилося.

Все, що відбувається, кажуть мудрі люди, – то все на краще. Події останнього часу, які ми спостерігаємо, в тому числі, в нашій області, ще раз засвідчують мудрість цієї приказки. Адже скільки фахівці і посадовці не закликали керівників усіх рівнів активніше використовувати альтернативні види палива, дбати про енергоефективність та енергозбереження, реагували на це одиниці. Аж тут – фінансова криза! Аж тут – висока ціна на газ! І все – як сніг на голову. Отож, хочеш-не хочеш, а ворушитися в цьому напрямку доведеться. Щоб підказати, як саме треба «ворушитися», обласна державна адміністрація повезла керівників районів на Козелеччину. Тамтешня місцева влада ще раніше навчилася мислити на перспективу і почала закуповувати універсальні твердопаливні котли з високим к.к.д. для опалення закладів соціальної сфери. Нове обладнання вже успішно працює в котельнях 6 шкіл та Будинку культури в Острі. Як повідомив заступник голови Козелецької райдержадміністрації Олександр УЛІЗЬКО, заходи з енергозбереження на соціальних об’єктах району за один опалювальний сезон 2007-2008 років дозволили зекономити 217 тонн твердого палива на суму 157 тис. грн. І, що не менш важливо, – у приміщеннях стало тепліше. Учасників виїзної наради ознайомили з роботою котелень Остерського будинку культури та Карпилівської загальноосвітньої школи. За словами директора Алли БОНДАР, після заміни старих котлів на нові, витрати твердого палива скоротилися вдвічі, а економія коштів за опалювальний сезон склала 48 тис. грн. У польсько-українських котлах «Ідмар-Україна», які тепер обігрівають карпилівську школу, горить усе – вугілля, торфобрикет, дрова, гілки і навіть листя.

Задля справедливості слід сказати, що нові котли й альтернативні види палива на об’єктах бюджетної сфери впроваджують керівники й інших районів області – Семенівського, Щорського, Ріпкинського, Борзнянського... Загалом за 2008 рік бюджетні організації області спалили 210 тонн торфобрикету, збільшивши його споживання на 30%, 640 тонн тирси та відходів деревини. Але цього вочевидь замало за таких запасів, які є в області. За інформацією начальника головного управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Віктора ГЕРАЩЕНКА, річний обсяг дров та відходів деревообробки в області становить 206 тис. кубометрів. Їх можна і спалювати, і пускати на виробництво паливних брикетів чи пілет. Виробничі потужності торф’яної галузі дозволяють виробляти на рік 162 тис. тонн продукції. За умови їх повного завантаження та використання усіх відходів деревообробної промисловості, область може виробляти за рік 110 тис. тонн умовного палива. Орієнтовний обсяг вивільненого природного газу – 96 млн. кубів на рік. Віктор Геращенко повідомив, що середньорічне споживання природного газу в Чернігівській області сягає 1,2 млрд. м3/рік. Котельні бюджетних установ за останні три роки суттєво зменшили його споживання і довели до 30 млн. м3/рік. Але витрати на придбання газу невпинно зростають. У 2006 р. вони становили 12,7 млн. грн., у 2008-му – понад 40 млн. грн., у 2009-му можуть сягнути 72 млн. грн. Зрозуміло, що від газу, яким би він дорогим не був, ніхто не відмовиться. Адже, як зазначив у приватній розмові один з учасників наради, він ніколи не забуде, як до моменту газифікації свого будинку щоранку був чорним від сажі й попелу, який вигрібав із печі. Газ – це чисто, зручно й екологічно. Але там, де є великі запаси альтернативного палива, не використовувати їх просто гріх. Тим паче, що виробники енергетичного обладнання, крокуючи в ногу з часом, випускають все кращі й екологічніші котли.

Європа давно зрозуміла, що запаси природного газу – не вічні і потрібно вчитися палити щось інше. Саме тому частка альтернативних джерел енергії в паливно-енергетичних балансах країн Євросоюзу з року в рік зростає. Зокрема, в Австрії і Швеції цей показник сягає 24%, у Португалії – 17%, Німеччині – 12%, Данії – 10% і навіть у наших сусідів білорусів – 12%. А в Україні тільки 0,83%, в Чернігівській області – 3%. Не важко здогадатися, що після новорічного «подарунку», який Росія зробила Європі, припинивши їй поставки газу, остання прискорить темпи впровадження альтернативних видів палива. І лише ми плестимемось в хвості, кидаючись, завдяки нашим політикам, з однієї крайності в іншу. Отож тепер – саме той момент, коли можна активізувати дії в напрямку використання альтернативних джерел і хоч на крок просунутися вперед.

«2009 рік повинен стати роком максимального переведення систем опалення на більш сучасне обладнання з високим коефіцієнтом корисної дії та використанням місцевих ресурсів», – наголосив у Козельці голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир ХОМЕНКО. Підбиваючи підсумки наради, він доручив керівникам районів упродовж місяця розробити енергетичні паспорти, які б містили такі дані: аудит стану об’єктів бюджетної сфери кожного району з точки зору енергозбереження та забезпечення теплом; пропозиції щодо його покращення; аналіз місцевих ресурсів та можливості їх використання; перелік об’єктів першочергового втручання, якими мають стати медичні, освітні та інтернатні заклади; обсяги та джерела фінансування робіт. Інформація, внесена до цих паспортів, стане основою для розробки обласної програми з енергозбереження в бюджетній сфері. Для початку робіт із її реалізації, зазначив Володимир Хоменко, в обласному бюджеті передбачено 5 млн. грн. Крім того, є сподівання на надходження двох субвенцій з Державного бюджету – на соціально-економічний розвиток та на енергозбереження.

А що ж тепер буде з газифікацією? Що робити людям, які вже витратили тисячі гривень на проведення вуличних мереж у своїх населених пунктах, а підвідного до села газопроводу не діждалися? І таких робіт, за словами Володимира Хоменка, в області виконано аж на 10 млн. грн.(!) Відповіді ніхто не знає.

Наталія ПОТАПЧУК

«Деснянська правда» № 20 (27851)

24 лютого 2009 року