У осені -- замріяна душа. Здається, жодна пора року не здатна увібрати в себе таку широку палітру почуттів і глибинний зміст усього сущого, що й словами не передати, можна лиш почути, сприйняти душею, відкритою до прекрасного, вічного, безцінного на терезах безкінечності. Й таки невипадково, що саме в перший день жовтня, біля серця осені, своє свято відзначають усі, для кого музика -- не тільки професія, а перш за все сенс і супутниця життя. І хоча насамперед ця дата у календарі -- вшанування чималої когорти професіоналів, які повсякчас дарують нам неповторне свято чаруючої музичної феєрії, по-своєму близька вона кожному, адже, мабуть, не існує людини, яка б не любила музику. У ній, як і в цій золотавій зрілості природи за вікном, довершена гармонія й глибинний сенс усього сущого на землі, схований за сімома печатями мудрості, проте такий простий і доступний на хвилях добре знайомих всім, а проте не менш загадкових семи нот.
Люди, які розуміють і вміють говорити мовою музики, особливі. Відчуття прекрасного оточує їх повсюдно, накладаючи особливий відтінок навіть на повсякденне, буденне. Мабуть, і через це не тільки у свята, а й кожного дня ось вже впродовж 44 років з дня створення Носівська районна музична школа, а з 2003 року школа мистецтв оточена неповторною атмосферою врочистості, свого роду вишуканою ошатністю, перейнятою від того незміленого і вічно юного джерела, з якого свого часу черпали натхнення усі видатні композитори-класики. І в наші дні їх безсмертні твори, які звучать на уроках в класах школи, захоплюють і полонять душу незалежно від віянь моди і часу. У цьому найголовніший сенс існування школи, її місія і покликання виховувати у юних захоплення музикою, на кращих прикладах її геніїв відкриваючи і шліфуючи нові таланти.
За мірками людського життя нині школа мистецтв у порі зрілості. Від порогу її заснування, який розпочався з трьох класів -- баяна, духового та фортепіано й 70 вихованців до сьогоднішнього їх багатоманіття, що включає не тільки навчання гри на різноманітних інструментах, а й заняття вокального та хореографічного відділень і загалом 185 учнів, відбулося не тільки становлення школи, а й завойовано авторитет одного з кращих подібних закладів у області. Вихованці школи неодноразово ставали лауреатами різноманітних конкурсів не тільки обласного, а й всеукраїнського масштабів, що найкраще характеризує роботу 23 викладачів, адже професіоналізм вчителя в успішності його учнів.
До речі, сьогодні навіть з тим, що проблема з кадрами продовжує гостро стояти в турботах ось вже понад чверть віку директора закладу В.О.Куклюка, більшу половину викладачів тут складають молоді люди, віком до тридцяти років. Поруч з такими досвідченими професіоналами, як викладачач по класу духових інструментів А.В.Васюк, Т.М.Куклюк та М.В.Костюк -- по класу баяна, Р.В.Бровко -- по класу бандури, викладача теоретичних дисциплін Н.Д.Яцун, молоді педагоги не тільки навчають своїх учнів, а й постійно вчаться самі, підвищуючи свій професійний рівень.
-- Інакше не можна, адже за ними майбутнє школи, яке, віриться, принесе їй новий етап розвитку, -- говорить Віктор Олександрович. -- Звичайно, попереду у кожного ще довга практика зі спроб і нерідко помилок, однак без цього не обійтися. Головне -- кожен із викладачів закоханий у свою роботу, у музику і це найголовніше, адже неможливо навчити дитину любити її, самому не вклавши в музику душі й серця.
Так завжди було в цих стінах -- служіння прекрасному ніколи не стояло в одному ряду з матеріальним, надто не поступалося йому, численним проблемам, які закономірні при тому урізаному фінансуванні, з яким, за великим рахунком, школа жила завжди, при цьому переконливо доводячи, що прагнення колективу робити свою справу якнайкраще, його самовідданість багато в чому переважують навіть такі важливі передумови роботи, як матеріально-технічне забезпечення. Адже, не завдячуючи його добротності, а швидше наперекір усім перешкодам відкриті і успішно діють філіали в міських другій, третій та четвертій школах, Мринській ЗОШ. Курсу на подальше розширення школа дотримується і нині, зокрема вже не один рік у мріях і задумах її директора відкриття відділення образотворчого мистецтва. Поки що для цього немає ні приміщення, ні викладача, та, зрештою, коли цього було в достатку. Не оновлюється роками інструментальна база -- вручну ремонтуються інструменти, працездатний вік яких давно минув. За кошти порівняно невисокої плати батьків за навчання, яка, до речі, не піднята в цьому році, ремонтуються класи...
Як би там не було, а її величність музика -- справжня, що народжується від доторку рук до клавіатури, в унісон якій б’ється серце і співає душа, продовжує звучати у стінах цього храму, де служать і вклоняються таланту і семи нотам всесвіту. Це найкраща нагорода до свята і в буднях її майстрам, яким залишається побажати лиш одне: так тримати!
Т. ДАНІШ.