Так, як пощастило Степовим Хуторам, приємному селу, що в Носівському районі, пощастило мало кому. Туди, на заглушені колись бур’янами землі, прийшло господарювати відоме на Чернігівщині ПП «Агропрогрес». Самодостатнє і успішне сьогодні агропідприємство пов’язують з ім’ям народного депутата Івана Куровського. 

Цей чоловік багато зробив не лише для Степових Хуторів, а й для всього тамтешнього району та й нашої області загалом. В тих же Степових Хуторах люди не тільки отримують достойні відсотки з розпайованої землі, а що на багато важливіше – мають орендаря, котрий по справжньому турбується про соціальний зріз там, де він господарює. 

Тут і дороги, і газифікація, і достатній рівень медичного обслуговування сільських людей. Якраз все те, без чого занепадає сьогодні українське село. 

Чого вартує один лише Будинок культури у тих Степових Хуторах! Такого Палацу не мають не те, що в райцентрі, такої світлої й модерної будови не в кожному обласному центрі знайдете.

Так ось, з турботи Івана Івановича Куровського під час Євро-2012 в тому ж Будинку культури встановили великий плазмовий екран. Облаштували там на свій копил фан-зону, і таким чином всі Степові Хутори припадали не в себе вдома по хатах до телевізорів, а збиралися гуртом під великим екраном подивитися європейський чемпіонат. 

Те, що ми бачили у фан-зоні на столичному Хрещатику в жодне порівняння не йшло з імпровізованим фан-зібранням у Степових Хуторах. Тутешні люди кажуть, що в них було краще. 

Звичайно, вдома – завжди краще. 

Якщо ж серйозно, то в простому селі люди справді відчули себе по столичному. Аякже, навіть в Чернігові такої фан-зони не придумали, як це зорганізували у Степових Хуторах. 

Сорока на хвості добрі звістки тут швидко розносить. А тому до сільської фан-зони з «крутим» телевізором з’їжджалися з десятків найближчих сіл. З Коломійцівки, Калинівки, Ясної Зірки, Софіївки, Горбачів та інших сіл. Навіть з районної Носівки, обдивившись що то воно, почали навідуватись заповзятливі вболівальники. 

Дивитися футбол вдома і дивитися те дійство в добрій компанії на великому екрані – то дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Тим паче, що перед матчами у фуршетному залі Будинку культури накривали столи для вболівальників: пиво, холодний чай, квас, чіпси, горішки, таранька… 

У Степових Хуторах після тієї фан-зони затятими футбольними вболівальниками стали навіть поважного віку господині, не кажучи вже про чоловіцтво. Тому і складають тепер через газету подяку Івану Івановичу Куровському. 

Здавалося б, що такого -- розпорядився чоловік учепити у сільському клубі телевізор та запросив людей гуртом дивитися футбол?! А насправді, простими речами зробив людям свято. Свято, яких так мало нині по наших селах.