Наше село Селище -- не з віддалених населених пунктів Носівщини. Газифіковане, розташоване у мальовничому куточку полісся, з налагодженим транспортним сполученням із Носівкою -- здається, є все, аби жити у достатку, а молоді з кожним роком стає дедалі менше через брак робочих місць і відсутність перспективи. Переважною більшістю залишаються жити у села жителі пенсійного віку, почасти одинокі і немічні, які повсякчас потребують допомоги і підтримки.
 Скажу відразу, нам, пенсіонерам Селища, пощастило, адже багате наше село передусім добрими, чуйними людьми, які завжди поруч з відкритим, небайдужим серцем. Це і Ольга Григорівна Чекан, Надія Іванівна Нець, Марія Іванівна Ругаль, Тетяна Михайлівна Кошова, Людмила Григорівна Байда і завідуюча ФАПом із с.Роздольне Валентина Іванівна Самбур. Робити добро -- справді їх життєве кредо, адже ніколи не залишаються байдужими до прохання про допомогу -- привозять ліки, продукти, допомагають у вирішенні багатьох життєвих питань і проблем. А то й просто підтримують своєю увагою, посмішкою, словом, що теж лікує тільки душу, а не тіло.
 Тож від імені всіх пенсіонерів Селища я передаю найщиріше спасибі цим милосердним людям, які щодня дарують нам найдорожче -- надію і віру, що ми не забуті і все таки потрібні.
 Є. Іриневич,
голова ради ветеранів війни і праці.
с. Селище.