У 1989 році я придбала стару хату з присадибною ділянкою у Чернігівській області. А в 1990-му отримала дозвіл від районного архітектора знести стару будівлю та побудувати новий дім. У 2002-му, коли будівництво закінчилося, я належним чином оформила всю необхідну технічну документацію. Про те, що мала ще оформити право власності на будинок, я тоді не знала. Ніхто на той час від мене такого документа не вимагав.

У 2010-му, після перейменування вулиці, на якій стоїть будинок, для реєстрації у новій домовій книзі, в мене цей документ попросили уперше. Для його оформлення я отримала декларацію про те, що будинок зданий в експлуатацію. А ось земельне питання затяглося…

Ще у 1995 році я приватизувала ділянку 0,25 га, адже землі у нашому селі належали сільраді і акти на землю видавали лише за цільовим призначенням «Для ведення особистого підсобного господарства». А у 2000 році сільські землі перейшли до міста. Подала заяву до Управління із земельних ресурсів. Мені надали дозвіл на зміну цільового призначення на «Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» на ділянку у 0,1 га.

За рішенням сесії міськради отримала дозвіл на розробку проекту по відчуженню землі. Але при погодженні проекту міський архітектор надав негативний висновок, адже ділянка перебуває у зоні акустичного дискомфорту. Поряд розташований аеродром, який не функціонує вже понад 10 років. Головний архітектор міста сказав мені, що допоки земля має статус землі аеродрому, зміна цільового призначення неможлива.

І як же мені отримати право власності на свій будинок? Моя родина мешкає у ньому вже 24 роки. А виходить, що юридичного права на користування цією власністю ми не маємо.

— Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу (далі — Кодекс) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, частиною першою статті 19 Кодексу встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням.

 Згідно з частиною третьою статті 20 Кодексу зміна цільового призначення  земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

— щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, — сільською, селищною, міською радою;

— щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, — районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району або в разі, якщо районна державна адміністрація не утворена, — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33–37 цього Кодексу.