 Одного разу, їдучи в село на гарантійне обслуговування взимку, моя машина застрягла у снігу. Вибратися із заметів нам допоміг перехожий чоловік. Виштовхуючи машину, він поцікавився, чого це нас «занесло» в таку погоду в село. Я відповів, що влітку проводили місцевій сім’ї пенсіонерів водогін із криниці в будинок та встановили насосне обладнання, щоб набирати воду прямо в хаті. Зимою до криниці бабусі ходити важко, а дід прикутий до ліжка. Вчора вони зателефонували і повідомили, що система не працює. Ось ми і їдемо з’ясувати, що до чого, та відновити водопостачання.
Наш співрозмовник обурено вимовив: «Ось повидумували собі проблем! Могли б і так відро води в хату занести. Хочуть із села місто зробити! А вам їдь у таку негоду на край світу!» Я заперечив: «Це Ви так думаєте, бо ще нестарі і маєте сили (йому на вигляд було років 45), а років через 20 і Вам захочеться, щоб вода була у хаті. І добре, що у стареньких є небайдужі діти, саме дочка цих людей знайшла нас за оголошенням, вона ж і оплатила наші послуги. Тепер і батькам легше, і дочці спокійніше, і нам робота є. А на гарантійні виклики ми виїжджаємо завжди, протягом року — безкоштовно. Люди сплатили гроші, вони не винуваті, що система не працює з будь-яких причин».
У своїй роботі (займаюсь монтажем систем опалення, водогону та водовідведення, а також бурінням свердловин) я часто зустрічаю таких людей, як цей випадковий перехожий, які за застарілими звичками не розуміють і бояться сучасних технологій у сантехніці. Більшість моїх клієнтів живуть у селах і звикли до тяжких побутових умов. Буває дуже важко вмовити людей (особливо літніх людей) на такі прості для городян речі, як пральна машина, душова кабіна чи ванна, навіть постачання гарячої води! Я вже не кажу про таку систему опалення як «тепла підлога», туалет у будинку. Хоч ті, хто таки зважився на «теплу підлогу», потім телефонували спеціально, щоб подякувати саме за неї. Щодо туалету в хаті сільські пенсіонери відмовляються навідріз, хоч і мають технічну та фінансову можливість. Бояться неприємних запахів та ін. Я сам живу в сільській місцевості і знаю з власного досвіду, як це ходити взимку по воду, гріти її, прати білизну в мисці, в мороз бігти надвір до туалету. Зараз, дякувати Богу, всі комунікації в моєму будинку є: і вода, і каналізація, і ванна кімната з усіма вигодами, і тепла підлога. Навіть уявити не хочеться, як би було, коли б зникли ці всі блага цивілізації та комфорту. Особливо важливо, коли ці блага є в селі. Сільське життя відоме якщо не всім, то більшості. Робота на землі та в сільському господарстві фізично важка, часто брудна. Подумати тільки: у селян НЕМАЄ ВИХІДНИХ!!! Чи то неділя, чи свято, навіть на Пасху та Різдво їм доводиться поратися по господарству.
А як би було добре, коли, стомившись, селянин міг би прийняти душ, закинути брудні речі в пральну машину, що зекономить час і сили, чи помити посуд у теплій воді і не виносити помиї у відрі. Це набагато полегшить трудові сільські будні, особливо жінкам.
Я не за те, щоб робити із села місто, я за те, щоб зробити в селі побутові умови, як у місті. Технічна можливість є у 100% населення завдяки сучасним технологіям. А ось фінансова — на жаль, тільки у 50% людей.
Дуже приємно, коли про своїх стареньких батьків дбають діти. Часто, навіть незважаючи на дорікання батьків («Навіщо воно нам здалося?»), діти таки проводять стареньким воду в хату, дбають про всі інші вигоди. А через деякий час, звикнувши до таких умов, батьки вже й не уявляють, як би вони справлялися без цього. Тим паче, що час не робить їх молодшими і здоровішими.
Часто я зустрічаю людей, які б і хотіли, але не мають фінансової можливості скористатися такими послугами. Для таких людей головне — бажання і рішучість. Можна поступово, в декілька етапів зробити все необхідні роботи. Є люди, які стають нашими клієнтами на декілька років. Одного року буримо свердловину та встановлюємо насосне обладнання. На наступний рік — проводимо воду в будинок і робимо каналізацію. Потім проводимо опалення. Ось і виходить, що люди становляться як родичі, часто бачимося, навіть з деякими товаришуємо, переживаємо за їхні негаразди, радіємо успіхам. Моя мати часто повторює: «Ти не думай, скільки тобі заплатять, переживай за те, щоб твої системи працювали і люди були задоволені, тоді і гроші будуть».
Так воно і є. Половина клієнтів у мене — не через оголошення, а за рекомендаціями інших людей, наших колишніх клієнтів. Намагаюся працювати сумлінно, щоб не зіпсувати репутації. Люди це відчувають і ставляться з довірою. Я теж стараюся довіряти людям. Так, наприклад, багатьом виконували роботи в борг, без усіляких розписок та відсотків. І ніхто не підвів, усі розраховуються. За мою 5-річну практику обману не було.
Комусь ця стаття може здатися піаром, мовляв, он як рекламує себе. Однак написати її мене спонукало лише бажання донести до людей думку, що життя в селі можна і треба зробити легшим. За мою практику жодна людина не пожалкувала про те, що облаштувала свій будинок сантехнічними вигодами. Я не можу зрозуміти, чому так багато сільських людей вважають, що вода в хаті — для лінивих. Зустріч на засніженій дорозі остаточно спонукала написати цю статтю. Я дякую тому перехожому, що не оминув нас і допоміг вибратися з кучугурів. Але я не зрозумію його точки зору. Адже що поганого в тому, що не треба бігти по воду слизькою дорогою в мороз чи під дощем, а вона є в хаті — тільки кран відкрий.
Урешті-решт, якщо можна полегшити чимось і так занадто важку сільську працю, чому не скористатися такою можливістю?
с. Павлівка Чернігівського району
|
