Оце тільки заглянув у носівський форум http://nosovka.at.ua/forum/13-230-1 . Здивувався позиції деякої нашої молоді що-до пам’ятника. То ще не визначились, а от краще б кінотеатр упорядкували… Я тут розраховую на підтримку «просунутої» молоді, а вони… кінотеатр… лєнін… не визначились…

Так, мене теж обурює стан з будівлею колишнього кінотеатру «Космос». Але на сьогодні він є чужим ПРИВАТНИМ майном. Не моя і не ваша вина у тому. Більше того, коли готували той «продаж», я був проти і агітував інших цього не робити. Але красиві картинки (який мав стати вигляд будівлі після її купівлі) видно зачарував і тодішнє начальство і тодішніх депутатів. А було це декілька років тому. Знайдіть тодішні «Носівські вісті» і які там перспективи малювали покупці, здається Руденки якісь.

А тепер, як кажуть, маємо те, що маємо. Після першої продажі він був ще тричі перепроданий. Нові хазяї продавали ще "новішим" - це вже як хату, чи машину - без влади перепродають. На сьогодні ним володіє якась Чорноморська кампанія. На звернення типу «майте совість» не реагують. Правда на початку минулого року попросили 20 метрів землі в західний бік, для будівельного майданчика. Міськрада надала право на таке використання. І все. Глухо як в танку.

Ось так і стоїть чужа власність у нашому центрі. До речі міськрада регулярно організовує прибирання навколо кінотеатру битого скляного посуду, шибок. Цікаво, не старі діди з бабами тут майже щоночі влаштовують пиятики з купами сміття на ранок? Не вони, випадково, тут шибки камінням вивалюють? Але це так, між іншим.

Стоїть колишній «Космос», як і «Побєдіт», як контори Кірова, Енгельса, меблева фабрика, консервний завод на козарському шляху. Все воно тепер має юридичних хазяїв і міська рада не має права догляду, ремонту чи інвестицій чужого майна. Міська рада може працювати тільки з міською власністю. Так склалось на сьогодні. На жаль. Але так є. Тому закликати до ремонту, чи навіть до впорядкування цього об’єкту це на сьогодні те саме, що закликати ремонтувати хату у якій ви живете за допомогою загальноміського суботника.

Ще раз висловлюю свій жаль, що тодішніх місцевих керівників і більшість депутатів райради тоді було введено в оману і кінотеатр був проданий. Але вони теж сподівались, видно, що раз у бюджеті на такі грандіозні реконструкції (подібно до готелю «Полісся») грошей нема, то нехай хоч приватник впорядкує. Ну, скажімо, як це зроблено у випадку з колишньою автостанцією (тепер «Наш край»), чи робиться у випадку з колишнім банно-пральним комбінатом. З приміщенням кінотеатру так не вийшло.

Це я говорив про кінотеатр. А тепер давайте про пам’ятник Лєніну. На відміну від інших споруд, це ідеологічна споруда (об’єкт). Цей об’єкт уособлює епоху марксизму-лєнінізму-сталінізму. Епоху кривавого тоталітаризму, яку засуджено в усьому світі.

Іншими словами наша земля, земля наших предків була піддана хижацькому експерименту зі спробою будівництва утопічного комуністичного суспільства. Заради досягнення цієї мети було знищено тисячі історичних пам’яток архітектури, культових споруд, було ліквідовано землевласників. Мільйони людей стали жертвами репресій, насильницьких переселень, війн і голодоморів, були знищені фізично. Тут корисно подивитись відповідь на нашому сайті одному з любителів «нашої історії» з ніком «tygarin666» (див. полеміку з ним за адресою http://arhizhkgnosadm.at.ua/news/2009-02-28-156 ).

І все те, задля чого було покладено десятки мільйонів людських життів (добре, що ми тоді ще не були), як і слід було чекати, і про що попереджав увесь цивілізований світ, виявилось таки утопією. Зведена на кістках і крові наших попередників соціалістична (до комунізму так і не прийшли – самі комуністи визнають) імперія під назвою СРСР тріснула і розвалилась, навіть не намагаючись самозахиститись. Автором цього дивовижного за жорстокістю експерименту був і є Лєнін. Хоч зараз небагаточисельні захисники Лєніна часто вказують на Сталіна – то він, мовляв, усе натворив. Ні. Сталін лиш продовжувач і втілювач ідей Лєніна. Не було б першого, не було б і другого. Скажу більше – і Гітлера б не було.

І от автору жорстокого, можливо найжорстокішого в історії експерименту над людьми, у Носівці стоїть пам’ятник. У найпочеснішому місці – на центральній площі. Він не чіпає перехожих, не стає на коліна і не вибачається перед носівчанами. Він тихо так стоїть. На радість прихильникам (у країні, в середньому, 2…3 відсотки). Можливо, нехай би і стояв собі. Коли б не нагадував про ту епоху і не спонукав старших пояснювати молодшим своєї наявності у ранзі почесного атрибута.

Отже, дівчата і хлопці, я трохи здивований вашим порівнянням будівлі колишнього кінотеатру з пам’ятником Лєніну з пов’язуванням їх у залежність. Це абсолютно різні речі. Я впевнений, що ви просто поверхово підійшли до цього питання, не з’ясувавши собі причинно-наслідкових речей.

Ми ніколи не піднімемось на більш високу ступінь розвитку (вважай більш цивілізовану) не з’ясувавши (в цілому і кожний зокрема) свого минулого і не окресливши своїх сподівань на майбутнє. В наші душі ніколи не прийде нове, доки в них залишатиметься старе. Ми всі маємо пройти через очищення. І місто наше славне і древнє також має очиститися. І змістити з найпочеснішого місця пам’ятник людині, котра абсолютно не заслуговує на історичне уособлення (а якщо б і заслуговував, то при чому тут Носівка?). Це справа нагальна. І я вірив, вірю і буду вірити в підтримку молоддю моєї позиції. І слідом за «Сіверщиною» повторю категоричніше: Геть Лєніна з Носівської площі!

Василь Кияниця, депутат Носівської міськради