Впродовж лютого--березня Південно-Західна залізниця проводить місячник по попередженню безквиткового проїзду по станції Носівка.

 За день лише наша станція обслуговує понад три тисячі пасажирів. В той же час квитків продається 132! Лише за березень нинішнього року кількість проданих квитків зменшилася проти минулорічного на 15%.

 І це при тому, що вартість квіитка до найближчої станції становить 3гривні 10 копійок, а від носівки до Києва -- трохи більше п’яти гривень. Залізничниками розроблена ціла система зацікавлення пасажирів. Зокрема, абонементні квитки, квитки вихідного дня тощо, вартість яких дорівнює сумі сплачений чергових трьох гривень у вагоні контролерам.

 Зайве говорити, що будь-який транспорт -- оплачується. Щоб дістатися приміським автобусним сполученням треба заплатити у кілька разів більше (ціна квитка до Ніжина -- 7 гривень, до столиці -- 30). І без білета вас ніхто не повезе. Чому ж залізничний транспорт, враховуючи його затратність, і разом з тим доступність широким верствам населення, залишається пріоритетним для „зайців”?

 В результаті залізничники мають йти на непопулярні заходи -- від заслонів на посадочних платформах, рейдів працівників залізниці, міліції та воєнізованої охорони в електропоїздах і до відміни електропоїздів. Так, у другому півріччі минулого року було відмінено або переведено у розряд підвищеного комфорту чотири пари електропоїздів у ніжинському напрямку.

 Зайве переконувати всіх у доступності залізничного транспорту, проте пасажири мають усвідомити: ми живемо в час, коли кожна послуга має бути оплачена і це не чиясь забаганка -- норма, яка зобов’язує до виконання.

І. ПОТИЛЬЧАК,

начальник станції Носівка.

  "Носівські вісті"