23 січня 2009 р. - ця дата увійшла страшною звісткою у душі кожного,хто знав Миколу Петровича Андрієнка. На 61 році обірвалося Його життя і принесло страшне невиправне горе рідним, близьким, друзям Миколи Петровича. Носівщина втратила видатного відданого патріота батьківщини, геніального письменника, батька носівчан. Миколку Петровича як особистість повністю можна охарактеризувати словами з вірша "ДРУГ" Його власної збірки "СПОКУТА ГРІХІВ" :

ДРУГ - це той, що повік не зрадить,

А коли вже забракне сил -

Кволі руки підставить радо

І прикриє плечем своїм.

З ним здолаєш той шлях фатальний

І згадаєш іще не раз,

Як у краплі води останній

Воскресав твій примарний шанс.

Він не скиглив, не дбав про себе,

Не винив , як завжди, когось.

Він наблизив бездонне небо

Що буяло в очах його...

Так, дійсно Миколка Петрович турбувався про всіх і про кожного окремо від всієї душі. Без перебільшення Андрієнка М.П. можна назвати Богом, тому що Він любив і друзів, і недругів, ніколи не тримав ні на кого зла, а навпаки подавав руку допомоги, був справедливим у кожній ситуації не дивлячись на тяжке Його життя.

Особисто для мене він був і залишиться назавжди наставником і найкращим другом.

Всі, хто зараз читає ці слова, прошу кожного згадати найкращі епізоди з життя пережиті разом з Миколою Петровичем.

Сім ї найщиріші співчуття.

Найдьон Н.

Народний Союз "Наша Україна"