22 грудня члени добровільного формування вперше вийшли на патрулювання.

Нагадаю, за місяць до цього, 22 листопада, на носівських підприємців Анатолія і Валентину Андрушків серед ночі напали бандити. Вони зайшли в будинок, зв'язали господарів скотчем, шпагатом. Били, палили руки дружині, чоловіку — ноги. Вимагали гроші і коштовності.

Та омріяних тисяч грабіжники не знайшли, бо у господарів їх і справді не було. Лише своя пенсія та сусідська (листоноша передала). Від бізнесу Андрушки відійшли. Валентині Іванівні — 59 років, Анатолію Олександровичу — 64. Ще й інфаркт переніс. Тепер діти «бізнесують», та надприбутків і вони не мають.

Після нападу господар на кілька тижнів до лікарні потрапив. Господиня і досі руки від опіків лікує. Бандити гуляють на волі, шукають нових жертв. Отож після історії з Андрушками жителі Носівки, у кого є можливість, купують мисливську зброю, газову, травматичну.

Спитаєте, а міліція? Там кадровий голод. З 49 посад райвідділу зайняті пише 23. Ніхто не хоче йти у міліцію. У початківців зарплата 1200 гривень. Якщо сімейний, з голоду можна вмерти. Під боком Київ, а там простим сторожам платять більше, ніж у Носівці міліціонерам із зірочками на погонах.

— Повернувся я з лікарні, — розповідає Анатолій АНДРУШКО, — а син Славик і каже: «Я оце, тату, надумав, треба загін самооборони організовувати. Вже з людьми переговорив». Носівка — невелика, всі підприємці один одного знають. Зібралося 80 чоловік. З тих, хто при грошах, тільки троє відмовилися. «Ми самі всіх бандитів перестріляємо», — сказали.

Провели установчі збори. Скинулися потроху на поточні витрати. Комусь же треба їздити, оформляти документи на реєстрацію нашого загону. Керівником обрали мого 35-річного сина В'ячеслава. Він підприємець. І — за роботу.

Тепер, згідно з графіком, авто з двома озброєними чоловіками курсує з 22 години до 6-ої ранку Носівкою. Об'їжджають об'єкти власності всіх членів загону (магазини, кафе, бари тощо). Ще й будинки, де живуть підприємці. Чергують на своїх машинах. Отож, не дай Бог чого, зможемо не тільки дати відсіч бандитам, а й зловити їх. Спасибі начальнику міліції. Хоч словом допомагає, — каже Анатолій Олександрович.

Валентина Остерська, щотижневик «Вісник Че», № 52