Відповідний Указ про нагородження цього місяця підписав Президент України Віктор Ющенко. Василь Нечепа удостоєний високої нагороди, як йдеться у документі, “За вагомий особистий внесок у розвиток української культури, популяризацію кобзарства та бандурного мистецтва, вагомі творчі здобутки”.

Василь Нечепа — унікальний співак-музикант, нині єдиний представник старосвітської чернігівської кобзарської школи, яку Гнат Хоткевич, загальновизнаний авторитет з історії кобзарства, вважав найдавнішою в Україні. Він — прямий спадкоємець і продовжувач творчості відомих кобзарів Т.Пархоменка та його учня-лірника О.Гребеня.

Музикант народився у Носівці, перші уроки отримав у своїй родині, а трохи згодом — у місцевого таланта, народного скрипаля Олександра Сопіги. В юнацькі роки навчався в музичній школі й училищі Чернігова, де його найкращим учителем був Заслужений артист України Л.Пашин.

Надалі талант Василя Нечепи шліфували уроки народного артиста України С.Козака, професора Київської консерваторії. А грі на кобзі й лірі навчався у майстра світової слави О.Корнієвського, який, своєю чергою, засвоїв таємниці кобзарського та лірницького мистецтва від славетного Терентія Пархоменка.

Василь Нечепа - лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, працює старшим науковим співробітником відділу культури Науково-дослідного інституту українознавства (м.Київ), багато подорожує, виступає в школах і закладах культури в Україні та за кордоном. Окрім дивовижного виконання ним народних пісень, вражає репертуар кобзаря. Окремі твори сягають часів гомерівської «Ілліади», а то й індоарійської «Рамаяни». Так, у пісні «Ой, зійди, місяць…» йдеться про сватання дівчини до хлопця, яку неприхильна до неї мати відважує конем вороним. Цей аратто-арійський звичай досі зберігається в Індії, а в Україні побутував ще років двісті тому; коріння ж його сягають принаймні дев'яти тисячоліть — започаткованої в Дунайсько-Дніпровському регіоні Аратти, найдавнішої держави світу.

З 1967 року В.Нечепа працював у багатьох колективах. Був солістом ансамблю пісні й танцю радянських військ у Німеччині, заслуженого народного хору «Десна», виступав у Чернігівському народному хорі й у фольклорному ансамблі «Сівери» при Чернігівській філармонії, який сам і створив. З 1985 року виступає як кобзар-лірник-співак. Він випустив на професійну сцену десятки «Соколят» Чернігівського гурту кобзариків. Разом з народним депутатом України А.Єрмаком стояв біля витоків Всеукраїнського товариства Нестора Махна «Гуляй-Поле».

Gorod.cn.ua