Тиждень

Доля подарувала нам цьогоріч особливо хвилюючий вересень. 68 річниця визволення нашого краю і 70-річчя партизанського руху відзначали як ніколи щиро, людяно, з надзвичайною повагою до ветеранів, останніх із фронтового покоління і захисників Вітчизни, які героїчно боронили рідну землю в тилу — підпільників, партизан. Не думаю, що влада регіоналів, і особисто наш Президент повернули в життя радянський лозунг «Ніхто не забутий, ніщо не забуто» задля створення привабливого політичного іміджу. Вважаю, це зроблено чесно, від душі, природно і справедливо. Віддати шану останнім солдатам, які ще топчуть ряст зелений, змити бруд з прапорів, які не мали ганьби на ратних бойовищах. комусь таки було потрібно. І цей час відбувся. Навіть не традиційними наркомівськими, зустрічами керівників з ветеранами, відвідинами з подарунками вдома, не обійденими увагою могилами тощо, а особливою аурою в суспільстві, якому почала повертатися справжня пам’ять про найбільшу, найкровопролитнішу, найстрашнішу війну. Таки Вітчизняну і розпочату далеко не радянською державою, Сталіним, як втовкмачували нам довго у мізки, навіть з високопоставлених європейських інституцій, а таки фашистською Німеччиною, біснуватим фюрером, підтримуваним фінансами американських і англійських олігархів. 

 Нам таки треба більше знати про Другу світову війну, може, й внести чорною датою 1 вересня в календарі, на екрані якої для нинішніх поколінь висвітляться відомі з радянського курсу світової історії факти, замовчувані нині. Як радянські мирні міста і села бомбили фашистські літаки, які заправлялися бензином американських корпорацій. Або як здійснювалася Мюнхенська змова, коли очільники Англії, Франції, Італії зрадили сусідів по спільноті й дали згоду Німеччині на повну окупацію Чехословаччини після загарбання Судетської області. 

 Договір СРСР з Німеччиною в тих умовах, коли Гітлер заволодів 40 відсотками озброєнь світового ринку, які мала Чехословаччина, був єдиним виходом уникнути чи відтягнути війну з гітлерівцями. Таких прикладів історії Другої світової безліч. І те, що нас зробили загарбниками в 1939 році, як СРСР повернув споконвічні українськіземлі, а затим у кривому дзеркалі трактували визвольний похід Європою, де таки нашим воїнам випало здійснити всесвітню визвольну місію, а не заокеанським десантникам — теж правда, яку ні применшити, ні замовчати не можна.

 … Може, й уперше цьогоріч і 9 Травня, і в ці вересневі дні ми чесно глянули у вічі людям похилого віку, фронтовикам, партизанам, поколінню, народженому в ті важки часи і якому згодом випали не менш складні випробування. Держава, суспільство тільки позаможнішають духовно, почистішають морально, як і в подальшому триматимуть курс на повернення спаплюженої історичної правди про Велику Вітчизняну, тобто справедливості нашим дідам і батькам. Вони були не загарбниками, а на смерть стояли за рідну землю, свої родини, Вітчизну, яка за два десятиліття встигла стати їм матір’ю. Я сподіваюсь вже в найближчому часі на широку, масштабну державну програму, аби правдива історія про війну повернулася в школи і вузи, здобула звичне місце в культурному житті й на інформаційно-медійному просторі зайняли старі, добрі кінофільми і талановиті твори майстрів красного письменництва усіх народів світу й наших, зокрема, про Велику Вітчизняну, які викреслені з навчальних програм і рекомендованих для становлення громадянина і патріота. 

 О.НЕСТЕРЕНКО.