Івану Яковичу Коломійцю на цьогорічних сходах громадян звітуватися було неважко. Вже хоча б тому, що їхня сільська рада -- одна з небагатьох у районі, хто завершив минулий господарський рік без збитків. Причому без якоїсь особливої напруги для колективу. Просто пощастило калинівцям "купатися" в любові та прихильності відразу двох найзаможніших та найприбутковіших в окрузі агропромислових підриємств -- ПП "Агропрогрес" та ЗАТ "Нива". До того ж проявом такої уваги та підтримки були не лише своєчасно зроблені відрахування до місцевого бюджету чи виплачена орендна плата, а й низка інших добрих справ, спрямованих на розвиток території та добробут її мешканців. Що, погодьмося, нині зустрічається нечасто. Тож якщо дехто з колег І.Я. Коломійця чекав головного зібрання своїх громадян як судного дня, боячись почути часом не зовсім приємні відгуки на свою адресу, то сидячи і в добре натопленому калинівському клубі, і в дещо прохолоднішому (зважаючи на економію газу) коломійцівському будинку культури, присутні зазвичай лише схвально кивали головою. Та й чи могло б бути інакше, якщо тоді, коли інші ледь-ледь зводили кінці з кінцями, кроїли-перекроювали куций сільський бюджет, аби закрити бодай захищені статті, тут і холодильник та обігрівачі з медикаментами купували для ФАПів, і акустичну систему та музичні інструменти з тенісним столом -- для закладів культури. Виготовили дорожні знаки, провели модернізацію опалювальної системи, придбали газонокосарку. Не шикували, тож вистачило коштів не лише на оплату енергоносіїв та виплату заробітної плати, а й на інші поточні витрати - придбання канцтоварів, передплату періодики тощо. Звичайно, всього задуманого досягнути не вдалося, тож "перехідними" на нинішній рік залишилися проблеми якості місцевих доріг та підключення до газової мережі калинівського клубу. Поки що лише у планах і омріяна сільським головою реконструкція центру Коломійцівки та увіковічнення пам"яті загиблим у роки війни землякам у відповідному для цього місці, що було б доречним, у тому числі, й на фоні розгорнутих робіт по спорудженню нового православного храму...

 На жаль, втілити водночасі всі ці наміри в життя сільській владі навіть обіруч зі своїми добрими друзями-сільгоспвиробниками, котрі зазвичай завжди готові піти назустріч, навряд чи вдасться. Зрештою, й агропромислове виробництво нині переживає свої не кращі часи. Хоча від вирішення насущних соціальних проблем своєї самоврядної території не відгороджуються. Чого варте бодай те, що чимала частка шкільних та медичних, інших соціальних проблем, про що вже давно забули в ряду інших населених пунктів району, все ще є прерогативою місцевих орендарів-аграріїв. Втім, виступаючи перед сільчанами, і директор ПП "Агропрогрес" М.Я. Шумейко та його заступник В.І. Шаповал, і заступник голови ЗАТ "Нива" І.І. Мохно намагалися не акцентувати увагу присутніх на своїх внутрігосподарських проблемах. Навпаки, говорили, що й надалі в міру своїх зусиль будуть підтримувати будь-які добрі починання сільської влади. Поки що в їх числі налагодження організованого збирання та вивезення побутового сміття, організація літнього відпочинку школярів, можливість із земель запасу та резерву виділення ділянок під забудову молодим сім’ям, облаштування дитячого садка, допомога у харчуванні та забезпеченні медикаментами дільничної лікарні та утримання карети швидкої допомоги тощо. Втім, всі ці ініціативи більше йшли від трибуни -- з вуст сільського голови, від представників агрофірм, від головного лікаря дільничної лікарні тощо. Було що сказати й запрошеним на сход представникам ряду районних служб -- управління Пенсійного Фонду в районі та ветеринарної медицини. А ось присутні в залі переважно відмовчувалися.Подібну інертність громади, котра в усі часи йшла в авангарді будь-яких економічних та соціальних перетворень, котрі відбувалися на селі, зазвичай запозичуючи для себе щось нове та прогресивне, пояснити важко. З одного боку, начебто й добре -- отже, жодних претензій у людей до місцевої влади начебто й немає. А з іншого, діяльність органів місцевого самоврядування завжди трималася й триматиметься саме на дружній, злагодженій та тісній співпраці ватажка з депутатським корпусом, соціальною інфраструктурою села, кожним членом територіальної громади. Невже втомилися від новацій, а приводу для будь-яких конфліктів, на щастя, вже немає? А, можливо, просто заспокоїлися у власному благополуччі, задоволені і сьогоднішнім життям, і собою... Ось тільки кому тоді такі сходи потрібні?..

К. ГАВРИШ.

«Носівські вісті» №11(9079)