Нині дуже гостро стоїть питання про роль сім'ї у вихованні підростаючого покоління.

Бо саме сім'я є першим і найголовнішим фактором формування особистості.

Перші життєві уроки дитина отримує у сім'ї. її перші вчителі та вихователі -- батько і мати. Сім'я дає дитині перші уявлення про добро і зло, про норми моралі, правила спілкування, перші трудові навички. Саме в сім'ї укладаються життєві плани та ідеали людини. Тому батько і мати, дідусь і бабуся розумом і серцем повинні відчувати, що у сім'ї немає і не може бути важливішого і почеснішого обов'язку, як виростити і виховати своїх дітей.

Успішне виховання дитини є можливим у такій сім'ї, де панують дружба, любов і повага між дорослими, де дитині прищеплюють найкращі риси. Щасливе дитинство може бути лише у тих дітей, які живуть у щасливих сім'ях. Такі діти природно і гармонійно розвиваються, живуть багатогранним життям. І, якщо виникають суперечки чи протиріччя думок, то в такій родині вони розв'язуються без роздратування, без приниження людської гідності дорослих та дітей.

У виховній роботі батьки користуються найрізноманітнішими методами. Основними серед них є: приучения, вправляння, переконання, участь у діяльності, заохочення. Однак у кожного з батьків бувають у житті моменти, коли поведінка дитини ставить їх у глухий кут.

На жаль, виховання в сім'ї не завжди відбувається успішно. У ньому часто трапляються помилки, які негативно впливають на життя в сім'ї. Причинами невдач часто є алкоголізм батьків, розпад сім'ї, слабкість педагогічних позицій дорослих.

В одних родинах -- це надмірний авторитаризм батьків, що пригнічує дитину, позбавляє її самостійності. Найважливіший принцип виховання в такій сім'ї - діти мають слухати батьків беззаперечно.

Діти повинні обов'язково розуміти, чому і для чого вони виконують певну роботу. Тому переконання краще за суворість. Можна сказати дитині так: "Ти, будь ласка, зроби так, як я раджу, а згодом ми обговоримо, чому і для чого саме так треба зробити".

Друга крайність сімейного виховання -- розпещеність дітей, сліпа любов, що все прощає. Батьки готові все зробити заради своєї дитини, адже діти завжди мають отримувати найкраще. Але дорослі повинні пам'ятати, що розпещеним дітям дуже складно буває в житті. Дитина може вирости егоїстом.

Інший вид помилок у сімейному вихованні пов'язаний із відсутністю єдиної певної лінії з боку батька і матері, або з боку батьків і бабусі чи дідуся. Суворість і вимогливість одних на противагу сліпій любові інших. У таких умовах зростає лицемір, пристосуванець.

Трапляються сім'ї, де батьки безвідповідально ставляться до виховання дітей. Вони вважають, що мають дбати, щоб дитина була нагодованою, вдягненою, а вихованням нехай займається школа.

Звичайно, у вихованні особистості дитини бере активну участь школа і книги, і телебачення, ряд інших чинників, проте вплив родини і батьківського виховання не зрівнянний ні з чим.

Є безліч батьків, які добре розуміють проблему виховання, сумлінно ставляться до виховання своїх дітей і допомагають у цьому школі. Бо ні сім'я, ні школа, ні громадянські інститути, взяті окремо, не зможуть справитися з важливим завданням -- вихованням підростаючого покоління.

З цього приводу В.О. Сухомлинський говорив: "Якою б відповідальною і складною та творчою не була Ваша робота на виробництві, пам'ятайте, що вдома на Вас чекає ще більш відповідальна, ще більш тонка робота -виховання людини. Будь-де Вас можуть замінити іншим працівником: від сторожа тваринницької ферми до міністра. А справжнього батька не замінить ніхто...".

О. САРДАК,

 вчитель початкових класів Червонопартизанської ЗОШ№3.

«Носівські вісті» №10(9078)