Що не день, то й у чорному - в телевістях, зі шпальт газет. Перший Президент буквально дає під дих нинішньому. Як і оговтатися від цього? Особисто я не витримав би і з огляду на ситуацію в державі або вдався до крайнього, кардинального заходу, або залишився таки в історії поборцем демократії і націонал-патріотом, як свого часу останній партійний вождь колишнього Радянського Союзу нереалізованою перебудовою.

 Саме цей шлях продекларував новий американський президент, в позірі на якого зійшовся світ. Але, здається, він таки приречений повторити швидше долю російського колеги-реформатора, ніж порятувати свою націю, на процвітання якої наразі не менше викликів і загроз, ніж українській.

 Нашому ж поколінню вкотре випав і продовжується час випробувань, досить задовгий, як на природнє людське терпіння. Те, що руйнівний вал за валом котиться на українців, не втримав би жоден народ. Ми ж, надзвичайно терплячі і оптимісти, продовжуємо вірити, що все очікуване й краще -- попереду, катастрофи неодмінно обминуть, бодай уже на короткому шляху до реальних і конституційно передбачених президентських виборів у наступному році. До них іще треба дожити і щонайменш по-людськи, тобто з гідністю, порядністю для кожного з нас.

 А втім, про яку гідність говорити, якщо усіма нами рухає знову ажіотаж втрати зароблених заощаджень у банках, різке знецінення гривні і карколомне підвищення долара вкотре повертає у минулий досвід, коли залишились ні з чим на противагу тим, хто заволодів заводами, свердловинами, іншою рухомою і нерухомою власністю, яка перейшла від народу до окремих багатих людей. Безперечно, не вони наразі скуповують сіль, макарони й багато іншого, боячись, що в найближчому часі все подорожчає. Наївні споживацька простота, яку не варто й не під силу, напевне, зупиняти. Такий бо час переживаємо, бо добрих вістей таки в обріз.

 Маленька периферійна Носівщина - і тут стільки всілякого, що далеко до спокою. Тільки останній випуск чернігівського „Вісника” у великій низці надзвичайщини аж двічі повертає до проблем нашої громади: обвалилася стеля у Мринській лікарні й дивом тільки врятувалися десятеро хворих. А від бандюг так і не змогли врятуватися 96-річна плосківчанка Пелагея Мірошник, яка пережила дві революції, три війни, голодомор, та її 74-річна дочка Любов Чичинда...

 Душогуби ходять поруч. Живемо в часі, згубному для душі. А ми з колегами з усіх сил намагаємося шукати добрі вісті, аби заспокоїти, полікувати ваші душі. Не осудіть, бо з нашою вірою, що добро таки непереможне і на сторінках вашої рідної районки хочеться якомога більше новин, як наразі нинішня: у досить скрутній ситуації – відсутності коштів для придбання інсуліну, зокрема, й дітям, - наш народний депутат Іван Куровський передав хворим на діабет дітям району більше, ніж свій річний депутатський заробіток.

 Світ тримається на добрі. Воно неодмінно, за писаними й неписаними законами, має множитися. Тому вірю, що й у нашій земляцькій родині, в Україні все ж більше буде приємного, радісного і добрих новин. Відтак, для газети вже в наступні випуски.

О. НЕСТЕРЕНКО.

 «Носівські вісті» №9(9077)